Ключові моменти:
- Парк Марка Твена раніше входив до великої території Стрілецького поля, де проходили військові паради й показові авіаційні польоти Сергія Уточкіна.
- Американський письменник Марк Твен справді побував в Одесі, а його враження від міста зафіксовано в книзі «Простаки за кордоном».
- На екскурсії дерева парку постають як символи міфів, пам’яті й людських характерів.
- Однією з найпотужніших тем маршруту була розповідь про меморіали, репресії та філософію «сродної праці» Григорія Сковороди.
Журналістка Марія Котова відвідала авторську екскурсію гідеси Віолетти Дідук парком Марка Твена і підготувала фоторепортаж із прогулянки. Під час маршруту учасники обговорювали історію колишнього Стрілецького поля, перші авіаційні польоти над містом, візит Марка Твена, символіку дерев та філософські сенси, які сьогодні приховують алеї одного з найбільших парків Черемушок.
Парк, у якому кожне дерево має свою історію
В Одесі є місця, куди приходять просто погуляти. Є й ті, де кожна алея зберігає свою історію — про літаки й імператорів, дуби й лабіринти, Марка Твена й дитячі спогади.
Саме такою виявилася авторська екскурсія Віолетти Дідук парком, який чимало одеситів усе ще звично називають парком Горького, хоч офіційно він тепер носить ім’я Марка Твена.
Віолетта Дідук
Парк займає майже 19 гектарів і налічує близько шести тисяч дерев. Як пожартувала Віолетта, екскурсія була б нескінченною, якби розповідати про кожне дерево окремо. Тут дерева — не просто рослини, а символи, легенди й живі свідки місцевої історії.
Від Стрілецького поля до авіації
Колись ця територія була частиною величезного Стрілецького поля. На зламі ХІХ століття тут проходили військові паради, навчання та марші — і саме сюди приїздили імператори під час своїх візитів до міста. Також на цій землі відбувалися показові польоти легендарного одеського авіатора Сергія Уточкіна.
Поруч розташовувалися майстерні й аеродром Артура Анатри — одеського підприємця італійського походження. Тут навчалися пілоти перших місцевих літаків. Цікаво, що прізвище «Анатра» в італійській мові означає «качка». Цей авіаційний осередок пізніше пов’язаний з історією перших пасажирських рейсів з Одеси у 1920-х роках: тоді рейс Одеса — Харків тривав близько шести годин із посадками в Дніпрі та Кривому Розі, а в літаку було лише вісім місць.
Як парк Горького став парком Марка Твена
Парк почали формувати у 1960-х роках: його саджали комсомольці, і спочатку планували назвати «парк Ленінського комсомолу». Однак більшу частину часу місцеві звали його парком Горького. У 1971 році тут відкрився кінотеатр, з’явився бюст Горького, від якого тепер залишився лише постамент.
Згодом місто вирішило надати цій зоні інший культурний акцент — присвятити її Марку Твену.
Марк Твен і його одеські враження
Це не випадково: Марк Твен справді побував в Одесі. Його корабель зайшов у порт через брак вугілля під час великої подорожі Європою та Сходом. Вийшовши на одеську бруківку, він нібито вигукнув: «Куди не глянь — всюди Америка». Потім додав, що варто лише відступити від центральних вулиць — і вже починається Російська імперія.
Одесити не втратили нагоди трохи прикрасити реальність і розповідали письменникові різні місцеві байки. Одна з таких історій — про герцога де Рішельє, який нібито на старості років просив милостиню на сходах, які сам же й побудував. Саме ці оповідки ввійшли до книги Марка Твена «Простаки за кордоном», завдяки якій читачі світу вперше побачили Одесу очима американського письменника.
Дуби, каштани та філософія дерев
Екскурсія стосувалася не лише хроніки, а й символіки. Дуби тут постають уособленням сили та зв’язку між землею й небом. Віолетта згадує, що латинська назва дуба часто сприймається як «красиве дерево», а в слов’янській традиції дуб вважався деревом Перуна.
Каштани пов’язують із давньогрецькими міфами про німфу Нею, яка відмовилася підкоритися богам. Берези нагадують, що вони ростуть не лише в Росії, а й добре прижилися в Україні. А клени відразу переносять думки до Канади.
Лабіринт як метафора життя
Навіть лабіринт біля кубика Рубіка тут набуває філософського підтексту: людина, яка йде лабіринтом, не бачить цілого плану. Але, дивлячись зверху, весь задум стає зрозумілий. Так само й у житті: лише іноді потрібно піднятися трохи вище, щоб розгледіти сенс.
Пам’ять, що живе під алеями парку
Окрема частина прогулянки була присвячена пам’яті. У парку знаходиться меморіал жертвам війни. Віолетта нагадує: ця земля пам’ятає розстріли, поховання й трагедії початку ХХ століття. На території колишнього Стрілецького поля ховали людей під час репресій і під час Другої світової війни.
Поруч із цими тяжкими згадками — дитячий сміх, паровозики, фонтани, лавки у формі човнів кохання й закохані ліхтарі, що ніби схиляються один до одного.
Сковорода, 500 гривень і «сродна праця»
Фінальною точкою маршруту став фонтан, поруч із яким Віолетта згадала алегорію Григорія Сковороди, зображену на українській купюрі в 500 гривень. У цій алегорії джерело води символізує Бога — початок, який дарує людині силу, натхнення й життя, а посудини — людей. Вони різні за формою та об’ємом, проте вода доходить до кожної однаково. Ідея в тому, що кожен отримує стільки, скільки здатен умістити.
Це й є одна з головних думок Сковороди: людина має знайти свою «сродну працю», своє справжнє покликання. Тільки тоді життя наповнюється гармонією й сенсом.
Саме таку думку відстоював Сковорода — кожна людина має знайти свою дорогу.
Подорож, яка починається поруч
Це найкраще підсумовує екскурсію Віолетти Дідук: парк Марка Твена — не лише місце для прогулянок. Він — одеський мікрокосм, де поруч співіснують історія й легенда, сміх і пам’ять, філософія й дитинство.
Як зауважував Марк Твен, наприкінці життя люди шкодують здебільшого про те, що мало любили й мало мандрували.
А мандрувати, як виявляється, можна не виходячи далеко з власного району.
Читайте також:
- Одесі — 611 років: відкрилася виставка про справжню дату народження міста
- Одеса після дощу: клумби, що дарують спокій серед міського шуму
- Як Одеса допомогла народитися українському театру та відкрила Кропивницького
Фото авторки
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
