Ключові моменти:
- Механізатор із села Троїцьке Євген Коваленко добровільно пішов до війська 26 лютого 2022 року. Він служив у 122-й бригаді тероборони та брав участь у боях на Миколаївщині, Херсонщині й під Бахмутом.
- Після поранення під Бахмутом, коли уламок залишився біля хребта, та хвороби дружини ветеран звільнився зі служби. Нині він працює комбайнером у фермерському господарстві «Шевченко».
- Син Євгена, старший сержант 35-ї бригади морської піхоти Костянтин Коваленко із позивним «Берлін», продовжує воювати. Після поранення в його тілі залишилися сім уламків.
Замість роботи в полі пішов до війська
Євген Коваленко із села Троїцьке готувався до чергового виходу в поле. У лютневі «вікна» механізатор мав підживлювати озимину, однак повномасштабне вторгнення змінило його плани.
26 лютого 2022 року Коваленко добровільно прибув до військкомату. Того ж дня він вирушив до селища Борщі, де формували окремий батальйон територіальної оборони. Пізніше підрозділ увійшов до складу 122-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Євген розпочав службу рядовим, а згодом отримав звання сержанта.
Спочатку батальйон добровольців із Одещини захищав область із морського та сухопутного напрямків. Улітку й восени 2022 року військовослужбовці обороняли Миколаївщину та брали участь у звільненні Херсонщини.
Наприкінці того року підрозділ разом з іншими частинами 122-ї бригади перекинули до Донецької області. Там військові долучилися до оборони Бахмута.
«Найстрашніше на війні це тиша»
Одним із найважчих етапів служби для Євгена Коваленка, який має позивний «Ібрям», стали бої за Бахмут. За його словами, він досі пам’ятає запах гару, вибухи мін і авіаційні удари, а також голоси поранених.
Під час семи ротацій Коваленко разом із побратимами стримував спочатку підрозділи «вагнерівців», а потім регулярні сили російської армії. Військовий також брав участь у боях безпосередньо на вулицях міста.
– Найстрашніше на війні це тиша, коли після «м’ясних штурмів», роботи арти, авіації та перестрілок з обох боків раптом на кілька годин усе затихає, розповів ветеран Євген Коваленко. Адже після затишшя з тобою може відбутися що завгодно, може настати ще страшніша буря. Найбільше шкода побратимів, які загинули на війні.
Під Бахмутом сержант також зустрівся із сином Костянтином, який служить у 35-й окремій бригаді морської піхоти.
– Важко передати відчуття від зустрічі із сином на полі бою, радість неймовірна. До того ж Костя привіз необхідну амуніцію, в якій воювати стало комфортніше, сказав Євген.

В одному з боїв Євген дістав тяжке поранення. Після лікування в Одесі медики витягли з його тіла кілька уламків міни. Один із них залишився біля хребта.
Через поранення військовому також мали замінити пошкоджений суглоб на нозі. Операцію не провели. За словами Коваленка, завдяки підтримці дружини Ольги він зміг повернутися до служби, хоча й досі має труднощі з пересуванням.
Наприкінці минулого року дружина Євгена тяжко захворіла та перенесла складну операцію. Після цього військовий звільнився зі служби, щоб доглядати за нею.
Тепер Коваленко працює комбайнером у фермерському господарстві «Шевченко». Через нестачу трактористів він також оре земельні паї місцевих жителів.
Ветеран розповів, що до початку повномасштабної війни працював в іншого фермера. За його словами, під час служби він не отримував від того роботодавця допомоги, тому після звільнення обрав господарство «Шевченко».
Власник господарства Олександр Бондаренко підтримує військовослужбовців і ветеранів із громади. Зокрема, він допоміг із транспортом синові Євгена.

Син продовжує службу на фронті
Костянтин Коваленко, старший сержант 35-ї бригади морської піхоти, має позивний «Берлін». Перший бойовий досвід він отримав під час антитерористичної операції, коли проходив строкову службу.
Після початку повномасштабного вторгнення Костянтин повернувся з Рені, де працював, і долучився до оборони України.
Разом зі своїм підрозділом він воював на Покровському, Курахівському та Слов’янському напрямках. Також морпіх брав участь у боях на інших ділянках Донеччини та Запоріжжя.
Раніше Костянтин обороняв Миколаївщину й Херсонщину. Він також брав участь у бойових завданнях на лівобережжі Херсонської області.
Після поранення в тілі військового залишилися сім уламків фугасу. Батьки Костянтина продовжують переживати за сина, який залишається на службі.
У родині Коваленків зберігають нагороди за військову службу та працю в аграрній сфері. Серед відзнак нагороди від Президента України й головнокомандувача ЗСУ, які батько та син отримали за участь у захисті держави.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua

