Південні райони Одеської області та околиці Одеси мають потенціал для видобутку сланцевого газу — ресурсу, який зараз вкрай важливий для України в умовах війни з росією. Для реалізації цього потенціалу необхідно активніше залучати інвесторів, — зазначив завідувач кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету імені І. Мечникова, кандидат геологічних наук, доцент Сергій Кадурін.
Чим сланцевий газ відрізняється від інших видів природного газу
Природний газ — це суміш газів, головним компонентом якої є метан. Термінологія «природний газ», «газ вугільних пластів» чи «сланцевий газ» — це радше галузеві назви, тоді як з точки зору хімії ключовим є саме метан.
Поняття «сланцевий газ» виникло, коли такі поклади почали інтенсивно експлуатувати в США. Головна відмінність полягає в особливостях залягання: сланцевий газ зазвичай знаходиться в щільних породах, де відсутня природна циркуляція флюїдів. Звичайні, традиційні запаси зберігаються в породах із вираженою пористістю й тріщинуватістю. Саме пористість, тріщинуватість і проникність порід визначають методи їхнього освоєння та технічну можливість вилучення газу.
Оскільки сланцевий газ законтрактований у щільних гірських масивах, його видобуток можливий лише після створення штучної тріщинуватості в пласті. Для цього застосовують два основні підходи:
- горизонтальне буріння — коли на фінальній ділянці свердловина переводиться в горизонтальний режим, що значно збільшує площу дренажу;
- багатостадійний розрив пласта (фракінг), який забезпечує штучне створення тріщин для вивільнення газу.
Перспективи видобутку сланцевого газу в Одеській області
За словами Сергія Кадуріна, в Україні дедалі активніше обговорюється тема нетрадиційних вуглеводнів — зокрема сланцевого газу та газу ущільнених пісковиків. Однак науково обґрунтовані підрахунки прогнозних ресурсів для багатьох таких типів родовищ поки що відсутні. Одеський регіон, включно з портовою Одесою та її околицями, розглядається як одна з потенційно перспективних територій для пошуків.
Щоб реально оцінити запаси сланцевого газу на слабо вивчених територіях, необхідно провести комплексні геолого-геофізичні дослідження в потенційно перспективних районах України. Лише після отримання даних про фізико-механічні та геохімічні характеристики гірських порід, їхню газонасиченість, глибини залягання та товщини пластів можна визначити прогнозний ресурсний потенціал вуглеводнів у осадовому чохлі на певній площі.
Після цього, а також після проходження необхідних екологічних експертиз, можна приймати обґрунтовані рішення про започаткування робіт на конкретних площах. Головний принцип при впровадженні технологій видобутку сланцевого газу має бути простим і прозорим: не завдати шкоди довкіллю та людям.
Ейфорія навколо кількісних оцінок прогнозних ресурсів сланцевого газу в Україні — особливо щодо Юзівського (Донецьк) та Олеського (Львів) «очікуваних» родовищ із заявленими обсягами 1,8–2,2 трильйона м3 — потребує критичного підходу, оскільки багато таких даних ще не пройшли повної науково-технічної перевірки. Сланцевий газ за своєю природою є сильно дисперсним видом корисних копалин, і світовий досвід показує: його розробка не завжди є економічно вигідною або екологічно безпечною.
Навіть якщо в Одеській області будуть виявлені позитивні передумови для пошуків сланцевого газу, масове освоєння таких покладів на густонаселених територіях із обмеженими водними ресурсами може завдати негативного впливу на довкілля й соціальну сферу, включно з населеними пунктами навколо Одеси.
Пошуково-прогнозні роботи з виявлення потенційних площ для промислового накопичення нафти й газу в Одеській області мають першочергове значення, бо без них неможливе ефективне економічне планування та розвиток соціальної інфраструктури. Фінансування таких робіт може надходити з різних джерел, зокрема на початкових етапах можливе залучення коштів державного бюджету.
Для посилення видобутку нафти й газу в Україні стратегічно важливо зосередитися на пошуках середніх та великих родовищ у будь-якому перспективному нафтогазоносному районі. У цьому контексті варто сприяти ініціативам інвестиційних проектів компаній, які готові вкладати власні кошти та технічні ресурси у виявлення й освоєння родовищ.
Наразі ж інтерес бізнесу до проведення пошуково-розвідувальних робіт на нафту й газ в Одеському регіоні, на жаль, обмежений — як з боку державних структур, так і приватних компаній, зацікавлених у цій галузі. Частково це пояснюється недостатністю геолого-геофізичної інформації про потенційно перспективні об’єкти, що ускладнює прийняття рішення про надання ліцензій на розвідку.
Наприклад, упродовж кількох років Державна служба геології та надр України оприлюднювала по Одеській області дані про окремі структури. У переліку об’єктів, підготовлених до пошуково-розвідувального та параметричного буріння, зазначено Ізмаїльську структуру (верхня юра, площа — 16 кв. км, ресурси — 1,8 млрд м3 газу) та Кислицьку структуру (середня юра, площа — 15 кв. км, ресурси — 1,0 млрд м3 газу).
Однак ці оцінки показують, що названі об’єкти з огляду на заявлені обсяги вуглеводневих ресурсів навряд чи приваблять великі інвестиції — прогнозні запаси надто малі, щоб робити їх привабливими для аукціонів чи масштабних проектів. Інформації про інші, більш значні структури в Одеській області у Держгеонадрах немає, окрім ділянок, на які вже видані ліцензії (зокрема концерну «Укрнафтінвест» — на Білоліський блок та Алібійсько‑Трапівську площу, компанії «Білмар» — на Успенівську площу).
Щоб принципово змінити ситуацію зі залученням інвесторів в Одеську область, слід створити сприятливі умови для підприємців, які мають технічні й фінансові можливості розвивати нафтогазовий бізнес. Наразі отримання права користування надрами часто супроводжується тривалими бюрократичними процедурами, незважаючи на чинні правила видачі ліцензій, і багато претендентів змушені стикатися з відмовами або затримками.
До найбільш перспективних пошукових площ у південній частині Одеської області та її околицях можна віднести такі ділянки: Арцизька, Бородінська, Успенівська, Білоліський блок, Алібійсько‑Трапівська, Суворівська, Приозерна, Нерушайська та Прилиманська.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
