Художниця з Бессарабії Йона Тукусер презентувала свою нову мистецьку виставку в столиці Італії, яка присвячена маловідомій, але болючій сторінці нашої історії — голоду 1946–1947 років. Виставка під назвою «Покаяння і надія. Свідчення Петра Геодезиста про голод» відбулася в центрі Рима — у церкві Святого Ігнатія Лойоли — і вже викликала широкий резонанс серед відвідувачів.
У своїх картинах художниця передає трагізм подій, які торкнулися Бессарабії після Другої світової війни. Центральним образом виставки став Петро — реальний свідок тих подій, історію якого Йона записала під час експедиції в 2018 році.
«Він сидів переді мною з маленьким замком у руках, відкриваючи та закриваючи його, неначе відчиняючи давні спогади, замкнені десятиліттями», — розповіла Йона одному з італійських видань.
Одним із найвиразніших полотен є образ Петра на підводі, який щодня збирав тіла людей, що загинули від голоду в навколишніх селах. За його свідченнями, у деяких селах від голоду вимерло до 70% населення. Списки загиблих, збережені його родиною, художниця передала до Національного музею Голодомору.
В експозиції також представлені твори, написані на основі реальних спогадів мешканців Бессарабії, що розповідають про виживання, відчай і непохитну силу духу — від родин, які вживали в їжу зношене взуття, до матерів, які втрачали розум у результаті голоду. Кожна робота супроводжується цитатою людини, яка стала її прототипом.
Серед трагічних образів минулого та сучасності (виставка також включає картину «Нуль», натхненну нинішньою війною) особливе місце займає інсталяція, яка символізує надію. Усередині матриць надгробків, виготовлених батьком художниці, вона помістила пророщене зерно. Це — символ воскресіння й незнищенності життя, яке відроджується попри будь-який біль.
Виставка в Римі, яка продовжить свою роботу до 10 січня 2026 року, є ще одним важливим кроком у збереженні пам’яті про трагедію, яку десятиліттями намагалися замовчувати. Також це — нагадування світу про те, що історія може повторитися, якщо її не почути.
Додамо, що Йона Тукусер народилася в селі Главані, яке входило до складу Арцизького району, і є представницею багатокультурної спільноти. Вона отримала освіту в Україні та Болгарії, а вже більше 15 років присвячує свою творчість темам голоду в Україні — від Голодомору 1932–33 років до подій 1946–47 років.
Раніше мисткиня вже ділилася в широкому інтерв’ю, чому ця тема стала її особистою місією.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
