Ключові моменти:
- У 1980-х роках у Богданівці мешкало близько двох тисяч людей.
- Продаж майнових паїв дав мешканцям гроші, але ослабив місцеве підприємство.
- У 2015 році інвестор створив робочі місця і облаштував парк для села.
- Незважаючи на це, люди виїжджають, і нині в селі залишилося 211 мешканців.
Богданівка — одне з бессарабських сіл, де минуле різко контрастує з теперішнім днем. Колись тут жило близько двох тисяч людей. Тоді працювало потужне сільгосппідприємство, вирощували виноград, а школа ледве вміщувала дітей. Сьогодні, попри інвестиції, населення скоротилося до 211 осіб.
Журналістка Юлія Валієва побувала в Богданівці, поспілкувалася з місцевими та людьми, які опікуються селом, школою, культурою й медициною. Вона з’ясувала, як село пережило розквіт, чому не використало кілька шансів на розвиток, і чим живе зараз.
Як усі богданівці собі машини купили
Богданівка — один із старостатів Буджацької громади. Село лежить за двадцять кілометрів від центру громади, Буджака.
Перші мешканці поселилися тут після переселення з Валя-Пержей Чадир-Лунзького району Молдавії. У селі жили болгари і молдавани. Тому в мовленні богданівців багато молдавських слів, а болгарські традиції переплелися з молдавськими. Після встановлення радянської влади село отримало назву Богданівка.
Вісімдесяті роки були періодом розквіту і добробуту. Працювало сільгосппідприємство імені Калініна. Тоді в селі звели Будинок культури й двоповерхову школу для майже чотириста дітей. Люди мали роботу, соціальні послуги, грошовий достаток.
Богданівка також славилася виноградними плантаціями. На прибирання врожаю приїжджали люди з усього колишнього Тарутинського району.
На початку двохтисячних у село прийшов інвестор. Він запропонував працівникам продати майнові паї за хороші гроші, і люди погодилися. Після цієї угоди майже кожен другий мешканець купив собі новий автомобіль. Колишній керівник сільгосппідприємства Петро Іваницький спорудив православну церкву святих Петра і Павла.
Одна біда: після продажу паїв сільгосппідприємство почало занепадати. Виноградники старіли, а люди поступово виїжджали.
У 2015 році Богданівка знов потрапила до рук інвестора — колишнього мешканця Івана Друмова та його «Тарутинської зернової компанії». Він відновив підприємство, створив робочі місця й платив зарплату. Компанія також подарувала селу паркову зону з дитячим майданчиком та літньою естрадою для свят. Але це не зупинило відтік молоді з села.
Головне зараз – зберегти те, що є
Сьогодні в Богданівці працюють ФАП, школа, дитсадок та крамниці. Тут є парк, два сільгосппідприємства і цілодобове водопостачання. Автобусне сполучення з Одесою та Бессарабським регулярне. Дорогу до села підтримує «Тарутинська зернова компанія». Доступ до базової інфраструктури ще є.
«У нас добре село, люди дружні і працьовиті», — каже Світлана Раткова, староста Богданівського старостату. Вона додає: «За час війни ми почали будувати амбулаторію. Уроженець села, керівник будівельної фірми «Бессарабіястрой», збудував нову автобусну зупинку. Ми постійно чистимо село, проводимо толоки. Головне зараз — зберегти те, що маємо». Але старіння населення не зупинити. Більшість мешканців — люди літнього віку. Молодь не лишається, і чоловіків стало дуже мало. Навіть знайти електрика нині важко.
«Поповнити садочок нікому – немає дітей»
Богданівський ліцей навчає дітей із Богданівки та сусідніх Юріївки і Єлизаветівки. Школа обладнана проекторами, комп’ютерами та інтерактивними дошками. Є великий спортзал і краєзнавчий музей зі сільськими експонатами. У правому крилі розміщується дитсадок.
На базі ліцею щороку проводять військово-патріотичну гру «Джура». Багато випускників нині боронять країну. На жаль, троє загинули.
Школою вже 26 років керує Валерій Міхальчан.
«Колись школа була відома спортивними здобутками», — розповідає директор. «Ми постійно брали призові місця з футболу, баскетболу, гандболу та волейболу. Двадцять років тому тут навчалося 160 дітей, а сьогодні — лише 60. Це враховуючи дітей із сусідніх сіл і семеро, що навчаються дистанційно за кордоном». Він додає, що на початку війни школа віддала шкільний автобус на потреби ЗСУ. Нині їм обіцяють новий автобус із області.
