У серпні 1944 року з Болграда безслідно зникла так звана «Бібліотека румунського короля» — збірка інкунабул, середньовічних манускриптів, ікон із золотими окладами та секретних державних архівів корони. За вісімдесят років жоден архівний запис не дав остаточної відповіді на головне питання: куди поділися важкі дерев’яні ящики з чорними орлами? Про ці події йдеться в оповіданнях істориків та місцевих свідків.
Оцінки ринкової вартості артефактів узгоджено з відкритими даними провідних аукціонних домів, зокрема Sotheby’s та Christie’s. Інформація про бомбардування Бухареста навесні 1944 року підтверджується документами Національних архівів США (NARA) щодо операцій Fifteenth Air Force.
Відомості про консервуючі властивості донного мулу озера Ялпуг співпадають із науковими публікаціями з підводної археології Чорноморського регіону. Культурно-мистецькі деталі, пов’язані з бринковянським стилем, перевірено за матеріалами Національного музею мистецтв Румунії.
Чому скарб опинився в Болграді
Між двома світовими війнами Болград, що нині знаходиться в Одеській області, входив до Румунського королівства і виконував роль важливого освітнього та адміністративного центру регіону. Міська рада була підпорядкована Бухаресту, в місті діяли престижні чоловіча й жіноча гімназії, а книгарні пропонували свіжі європейські видання та фахові трактати. Рівень освіченості мешканців був високим: багато хто розмовляв кількома мовами. Саме через такий культурний статус Болград неодноразово використовували як тимчасове сховище цінних державних колекцій, коли великі центри опинялися під загрозою.
Навесні 1944 року загроза стала реальною: американська та британська авіація завдала масованих ударів по Бухаресту з метою змусити Румунію вийти з війни, а зі сходу наступала Червоноармія, що нищила монастирські скарби, архіви та бібліотеки. У таких умовах до Болграда евакуювали найцінніші реліквії — так звану «Бібліотеку румунського короля»: елітну збірку, яку протягом десятиліть формували королі Кароль I, Фердинанд I та відомий бібліофіл Кароль II, залучаючи раритети з різних куточків Європи.
Що містили ящики з чорними орлами
Точного інвентарного опису «болградського вантажу» офіційно не збереглося — колекція мала секретний статус. Проте, виходячи зі знань про королівські збірки, можна реконструювати ймовірний склад вмісту.
Перш за все — унікальні стародруки й рукописи. Мова про справжні європейські інкунабули — книги, надруковані до 1500 року на щільному пергаменті з гравюрами. До складу могли входити також ранні видання XVI століття та оригінальні рукописи видатних діячів, наприклад документи Дмитра Кантеміра. На сьогоднішніх аукціонах один екземпляр у гарному стані стартує з шести- або навіть семизначних сум у доларах, а рідкісні манускрипти часто оцінюються значно дорожче.
Другою групою були церковні реліквії, врятовані з монастирів від радянських антирелігійних заходів. Це могли бути напрестольні Євангелія в палітурках із суцільного дорогоцінного металу, інкрустовані рубінами, сапфірами та смарагдами, а також ікони бринковянського стилю — мистецького напрямку, що сформувався у Валахії наприкінці XVII століття та поєднав візантійську традицію з бароковими рисами. На півдні сучасної України ці ікони були особливо поширені; їхні оклади — золоті або срібні листи з чеканкою й дорогоцінним камінням — сьогодні оцінюються від десятків до сотень тисяч доларів за одиницю.
Третій компонент — саме те, що особливо цікавило радянські спецслужби: секретні державні архіви румунської корони. Особисті листи членів королівської родини з європейськими лідерами, унікальні екземпляри карт і конфіденційні міжнародні домовленості. Ці документи практично не підлягають комерційній оцінці: їхня значущість для політики, розвідки та родовідних досліджень набагато перевищує будь-яку грошову міру.
Якби хоча б частина цього вантажу нині з’явилася на відкритому ринку, експерти припускають, що сумарна вартість лотів сягнула б сотень мільйонів доларів.
Хроніка зникнення: серпень 1944 року
Кінець серпня 1944 року приніс у Болград справжній хаос. Радянський наступ розвивався настільки швидко, що планова евакуація перетворилася на панічний відступ. Вулиці були заповнені возами, військовою технікою та розгубленими людьми, які намагалися врятувати хоча б частину майна.
У цій ситуації останні представники адміністрації й військові, які ще зберігали холодний розум, поспіхом упакували реліквії у важкі дерев’яні ящики з позначкою у вигляді чорних орлів. За уривчастими свідченнями очевидців, востаннє вантаж спостерігали на подвір’ї адміністративної будівлі неподалік Спасо-Преображенського собору. Далі слід губиться: жодних документальних нотаток, наказів чи звітів про подальший маршрут ящиків не знайдено.
Існує щонайменше чотири версії подальшої долі вантажу. Нижче розглянемо дві з них.
Версія перша: болградські катакомби
Болград стоїть на вапнякових масивах; ще перші поселенці інтенсивно видобували тут камінь, у результаті чого під містом виникла розгалужена система підземних ходів, яку місцеві часто називають «мінами». Ці сухі тунелі, багато з яких досі не мають детальної картографії, могли стати природним сховищем для цінного вантажу.
За однією з версій, офіцер, відповідальний за охорону реліквій, у останні години перед радянським підходом зрозумів: вивезти важкі ящики через затори й під обстрілами практично неможливо. Залишити їх ворогові — неприпустимо. Тому було ухвалено термінове рішення: опустити скарби в одну з підземних «мін», а вхід запломбувати чи частково підірвати, сподіваючись на швидке повернення. Однак повернення не відбулося — і якщо ця версія точна, ящики досі лежать у тунелях під сучасним Болградом, замуровані й недоторкані.
Версія друга: дно озера Ялпуг
Болград розташований на самому березі Ялпугу — найбільшого прісноводного озера в регіоні. За другою версією, коли шляхи відступу виявилися перекритими і радянські підрозділи вже були поблизу, ящики швидко завантажили на човни, відпливли якнайдалі від берега та скинули вантаж на дно.
Ця версія має і наукове підґрунтя. На дні Ялпугу лежить товстий шар особливого мулу, який створює анаеробні умови — тобто повністю перекриває доступ кисню. В такому середовищі органічні матеріали розкладаються значно повільніше, отже пергаментні сторінки теоретично могли б зберегтися. Про золото і срібло й говорити не доводиться — вони витриваліші до таких умов.
До того ж наявна в регіоні усна традиція приховування цінностей у водах Ялпугу: старожили розповідають легенду про те, як під час відступу турецьких військ у давнину вози з золотом османського паші були скинуті в озеро, щоб не потрапити до ворога. Якщо вірити цим переказам, румунська королівська бібліотека цілком могла опинитися серед подібних сховищ.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
