Як посварилися два «братні» народи
Так, за масштабами вона була значно меншою, не такою тривалою. Отже, у березні 1969 року на Далекому Сході за острів Даманський почалися бої між арміями двох «братніх» народів із т.зв. табору соціалізму – СРСР та Китаю.
КНР тоді керував «червоний» диктатор Мао Цзедун. Відносно нещодавно ми згадували його «незлим тихим словом» у матеріалі про те, як у Китаї масово знищували горобців. Потім Мао влаштував таку ж «чистку» і серед людей, знищивши під час т.зв. культурної революції близько мільйона співгромадян за деякими даними.
До речі, активно допомагали в цьому диктатору його «червоногвардійці», а це китайською хунвейбіни. У цьому зв’язку згадуються шкільні політінформації перед початком уроків, де ми, старшокласники, розповідаючи про «безчинства китайських ревізіоністів», як правило, «випадково» міняли місцями 3-тю і 6-ту букви в слові хуНвеЙбіни. Тоді ж, до речі, з’явилася і пісня Володимира Висоцького «Возле города Пекина ходят-бродят хунвейбины» з приспівом «И ведь главное, знаю отлично я, Как они произносятся, Но что-то весьма неприличное На язык ко мне просится».
Це я так, щоб у загальних рисах ту епоху вам, читачі, нагадати. Хоча й зараз китайці зі своїм нинішнім «великим кормчим» із щоденних новинних зведень у нас не зникають, тож це для розуміння, «хто є ху», а хто є Сі. Якісь аналогії провести можна. І потрібно.
Читайте також: Панамський канал: як США домагаються виконання своїх бажань
Нечесна угода
Отже, Даманський – це острівець «аж» у три чверті квадратного кілометра на річці Уссурі (Усулицзян китайською), що розділяє КНР і росію. У Китаї його називали Чженьбаодао, а в СРСР – Даманським на честь інженера-шляховика, який там потонув у 1888 році. У сильні паводки острів повністю зникав під водою.
У міжнародному праві є норма: прикордонні річки діляться за фарватером. Але в Пекінській угоді 1860 року між російською та Цінською імперіями кордон було проведено по лівому, китайському березі Уссурі, тобто китайці не мали права навіть плавати по річці. У цій угоді сказано: «кордонна лінія навіки не має бути змінена».
Для об’єктивності уточнимо, що росія, типово у своєму стилі, тоді, говорячи хокейною термінологією, притиснула Китай до борту. Китай щойно програв Другу опіумну війну, британські та французькі війська підійшли до Пекіна і пред’явили ультиматум, погрожуючи спалити місто. Тут звідки не візьмись – російський посланець граф Ігнатьєв. Він виступив посередником і як плату за це «домовився» про кордон по лівому березі Уссурі.
Бої за острів Даманський
Але, починаючи з 1962 року, Пекін став називати угоди з царською росією нерівноправними та нав’язаними і заявляти про претензії на частину Забайкалля і Примор’я. Тоді ж китайці почали заходити на Даманський, косити там траву, рибалити. Все це було не спонтанно, тому що щоразу, коли радянські прикордонники їх випроваджували прикладами, з китайського берега потужні репродуктори виголошували російські матюки.
Так ці візити непроханих гостей тривали до 1969 року, коли 2 березня матюки стали свинцевими. Повідомили про висадку на острів натовпу китайців, туди відправили загін «погранців» у 30 багнетів, але їх автоматним вогнем зустріли близько 70 військових КНР, які непомітно вночі просочилися на Даманський. Одразу загинули 17 прикордонників. Підоспіло моторизоване підкріплення із сусідньої застави, після багатогодинного бою китайці відступили.
Загалом того дня загинув 31, поранено було 14 радянських прикордонників. Після цього протягом 2 тижнів противники підтягували армійські частини. А 14 березня бої поновилися. Китайці знову висадилися на острові. Радянський загін чисельністю 418 осіб із п’ятьма танками та 11 БТР видавив їх звідти.
Наступного дня китайська піхота за підтримки артилерії та мінометів після багатогодинного бою таки зайняла острів. Наступного дня радянське командування наказало застосувати по острову ще засекречену на той момент зброю – реактивну систему залпового вогню «Град». Даманський буквально випалили, там не залишилося жодної живої душі. У боях на Даманському сумарно загинули 58 радянських військовослужбовців, 94 було поранено. Кількість жертв із китайського боку не афішується. За деякими даними – від 100 до 300.
У вересні того ж року голова уряду СРСР Олексій Косигін, повертаючись із похорону в’єтнамського лідера Хо Ші Міна, зробив зупинку в Пекіні. Просто в аеропорту він із китайською «верхівкою» провів бліц-переговори.
Стаття за темою: Майбутні мирні переговори: як не потрапити в пастку другого Будапештського меморандуму
Китай домігся свого
Вирішили залишити спірний острів «нічийним». Але у 1991 році за новою прикордонною угодою Даманський був переданий Китаю. А у 2004 році (це перший президентський термін путіна) був підписаний договір про остаточну демаркацію кордону, і КНР отримала територію майже в 500 разів більшу за Даманський.
Слід нагадати, що у 50-х роках СРСР добровільно передав Китаю Порт-Артур, Дальний і КВЖД. Пекін про Даманський тоді не згадав. І раптом через 10 років виникли претензії? Ні, не раптом: китайців роком раніше дуже стривожило введення радянських окупаційних військ у Чехословаччину. На всякий випадок евакуювали з відносно близького до радянського кордону Пекіна архіви і до «загрози з Півночі» почали ставитися дуже серйозно. Китай побачив у СРСР не тільки країну із т.зв. соцтабору, але і «нео-царську» імперію. Що ж, хіба нинішній цар рфії зі своїми «царенятами» не доказ цьому?
А ще раніше, у 1964 році, Мао Цзедун на зустрічі з японськими соціалістами озвучив претензії на «російські» 1,5 мільйона квадратних кілометрів. І заявив, що ми, мовляв, поки це офіційно не пред’являємо, але все пам’ятаємо. Ну ось і чудово, головне, щоб їм і надалі пам’ять не відбило.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
