Ключові моменти
- Пожежа 2019 року забрала життя 16 людей, понад 30 осіб були госпіталізовані — трагедія увійшла до числа наймасштабніших за сучасну історію Одеси.
- Через шість років будівля лишається в руїнах: фасади з боку Троїцької та Італійської активно руйнуються, а всередині — обвуглені конструкції та обвалені перекриття.
- Спеціалісти попереджають про реальну загрозу спонтанного обвалу: не через стихійні лиха, а через тривале руйнування під впливом погодних умов.
- Будинок Асвадурова перетворився на символ невпорядкованої пам’яті: місто живе поруч із місцем трагедії, яке так і не вдалося ані відновити, ані впорядкувати.
Смертельна пожежа 2019 року
Пожежа розпочалася на третьому поверсі. Коли перші пожежно-рятувальні підрозділи прибули о 10:17, вогонь вже охопив близько 700 квадратних метрів; згодом площа займання зросла до приблизно чотирьох тисяч квадратних метрів.
Ця пожежа стала однією з найтрагічніших в історії сучасної Одеси: загинуло 16 людей — серед них студенти, викладачі, працівники наукових установ та один пожежник, який опинився у комі й не зміг вижити. Понад 30 осіб доставили до лікарень із пораненнями та опіками різного ступеня.
Усередині падали перегородки, які ще століття тому зводили для чиновницьких апартаментів. Люди, рятуючись від диму, вистрибували з вікон. Першою загиблою стала 17-річна учениця, яка не встигла дочекатися допомоги.
Як виглядає будівля сьогодні: шість років забуття
Шість років — значний термін для будь-якої зруйнованої споруди. Для будинку Асвадурова це — надто довго.
За цей час країна пережила пандемію COVID-19 і початок повномасштабної війни, через що питання аварійної будівлі відійшло на периферію громадської уваги.
Він стоїть мовчки: день за днем, рік за роком — руйнуючись, обсипаючись, втрачаючи те, що ще можна було б врятувати.
Троїцька: оголений фасад і вирвана серцевина
Фасад уздовж вулиці Троїцької знаходиться в жалюгідному стані.
Вигоріле нутро, яке шість років тому показували по телевізору, сьогодні добре проглядається через чорні порожні вікна. Там, де були кабінети, лабораторії й лекційні аудиторії, зараз — обвуглені балки, просіли перекриття й залишки фанерних перегородок, що дивом ще тримаються.
Поперед будівлі встановлено огорожу, на якій ще збереглися засохлі квіти — залишки стихійного меморіалу. Люди приносили іграшки, лампадки, солодощі; стрічки дотепер обвивають паркан. Однак між секціями іноді легко пройти, і огорожа виглядає скоріше символічною, ніж реальною перешкодою.
Тут панує гнітюча, важка тиша — мов застрягла між палаючим минулим і сучасною байдужістю.
Автомобілі вже курсують впритул до паркану: рух на вулиці частково обмежений лише однією смугою.
Італійська: ілюзія «все нормально»
З боку Італійської ситуація створює оманливе враження: огородження займає лише частину тротуару, і здалеку здається, що будівля просто потребує ремонту.
Та коли підійти ближче, помітні тріщини, пусті вікна, сліди від вогню й деформовані стіни. Споруда буквально тримається на останніх залишках міцності.
Будинок, який може впасти будь-якої миті
Експерти кілька разів застерігали: несучі конструкції ослаблені критично.
Обвал може відбутися спонтанно — без землетрусу, без шторму, без будь-яких здавалося б зовнішніх впливів. Просто через те, що шість років руїна піддається дії сонця, дощів, снігів і вітрів.
Мародери інколи навідувалися сюди — вирізали металеві частини, виносили те, що ще мало хоч якусь цінність.
Колись ця споруда була однією з найбільших дореволюційних будівель Одеси; тепер вона застрягла між нормами закону і процесом руйнування.
Пам’ять, яка зависла у повітрі
Шість років — достатній строк, щоб місто зазнало змін.
Але трагедія, що сталася в цій будівлі, не «пережилася» — вона застигла разом із самою спорудою.
Поки місто проходило через пандемію, потім — через перші шоки війни, блекаути, обстріли і евакуації, руїна стояла мовчки й нагадувала: трагедія не завершена, доки не завершена її історія.
Будинок Асвадурова сьогодні — символ людської недбалості, яка забрала 16 життів; символ системної байдужості, що не знайшла шляху ані відновити споруду, ані належно її зберегти; символ пам’яті, яку неможливо стерти.
Поки будівля перебуває в такому стані, місто фактично живе поруч із місцем трагедії, не маючи можливості ані відбудувати його, ані гідно попрощатися з ним.
Фото авторки
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
