Ключові моменти:
- Отець Петро обрав службу в Новосільському попри перспективну кар’єру.
- Мешканці села не раз відмовлялися приймати призначених їм священиків.
- За сорок років настоятель двічі робив капітальні ремонти храму.
- Односельці й досі звертаються до нього за порадою й підтримкою.
Отець Петро служить у Новосільському на Одещині вже сорок років. Його тут знають і поважають. Історія його служіння тісно переплелася з життям громади.
Семи мов було замало, щоб сказати «ні»
Колись молодого архімандрита Петра знали у семінарії як талановитого викладача. Він володів сімома мовами й викладав в Одеській духовній семінарії.
Під час канікул його направили на порядок у парафію Новосільського, бо в селі не затримувався жоден священик. За 1985–1986 роки там відкинули сімох призначених батюшок.
Після літа він повернувся до семінарії. Але мешканці села приїхали до митрополита з проханням: поверніть отця Петра назад. Волі громади поступилися.
Керівництво неодноразово намагалося повернути архімандрита до викладання. Кожна спроба зазнавала поразки — люди не відпускали свого настоятеля.
Випускники приходять у храм за благословенням перед важливими подіями.
Хто в селі має найбільший вплив?
Одного разу місцеві за чаркою вина вирішували, хто в селі найвпливовіший. Дискусія точилася між головою колгоспу й головою сільради.
У підсумку назвали «ватажком» не чиновника, а настоятеля. Слово отця Петра слухають і керівники господарств, і представники влади.
Менеджер і дипломат у рясі
Настоятель не обмежується службою лише в рідному храмі. Він підтримує зв’язки з духовенством Румунії, Болгарії та інших країн.
З духовенством благочиння на зустрічі з рятувальниками.
Отець Петро займається благодійністю й громадською роботою. Він керує православною молоддю Ренійської громади й співпрацює з місцевими культурними організаціями.
Нещодавно його призначили благочинним усієї Ренійської округи. Тепер він опікується парафіями в різних селах і часто приїжджає з гостями.
Хресна хода за участі гостей із сусідніх громад.
Колишню будівлю дитсадка передали церкві, щоб вона не руйнувалася. За ініціативи настоятеля провели ремонт і відкрили недільну школу для дітей.
Вихованці недільної школи поруч із настоятелем.
У відремонтованому приміщенні організували трапезну, якою може скористатися кожна сім’я.
Як дитинство визначило шлях
Отець Петро народився в Молдавії в селі Петрос. Батьки були побожні. Найближча церква стояла за двадцять кілометрів.
Щонеділі родина вирушала о четвертій ранку, щоб встигнути на службу. Пішки йшли по сорок кілометрів туди й назад. Діти сприймали це як прогулянку.
У школі йому доручали політінформації, щоб відволікти від церкви. Він усе встигав і став прикладом для інших учнів. Однолітки називали його «попом».
На п’єдесталі, де стояв Ленін, тепер — фігура Святого Миколая.
Із його ініціативи та за допомогою меценатів на постаменті, де колись був Ленін, встановили фігуру Святого Миколая.
Конфлікти з владою і витримка
Після служби в армії його просили працювати з молоддю й не йти до семінарії. Він усе ж вступив до духовного закладу.
Архівне фото семінариста Павла Марку.
Одного разу на зворотному шляху з рідного села автобус зупинила міліція. Йому наказали не приїжджати у підряснику.
Він відповів, що священницька одежина не менш важлива, ніж форма міліціонера. Йшлося про те, щоб люди знали, до кого звертатися у біді.
Того разу обійшлося без наслідків, хоча ситуація могла загостритися.
Рукотворний храм
Настоятель під час святкування врожаю.
Коли отець Петро прибув у Новосільське, храм був занедбаний. З-під купола падали шматки цегли і штукатурки. Всередині зберігалися ікони й книги з інших закритих храмів.
Не маючи кому звернутися, настоятель сам узявся за ремонт. Він працював під куполом з кельмою в руках після ранкової служби.
Життя поза монастирем вимагало самодисципліни. Тепер він жартує: «Працюємо по черзі: один день я, другий — отець Петро».
За сорок років він двічі робив капітальний ремонт храму. Замінили куполи, встановили дзвінку п’ятірку на дзвіниці, стіни розписали художники.
Іноді настоятелю доводилося продавати власне авто, щоб розрахуватися з майстрами. Добродій пізніше подарував мікроавтобус. Але й його продали, щоб встановити огорожу навколо храму.
Коли в храмі починаються роботи, пожертви приходять із різних міст і навіть країн. Часто без підпису відправника.
Маленькі історії з великим значенням
Ключі до важкого підлітка
Мар’яна Крецу згадує, як її син поводився так, що школа від нього відмовилася. Їх довелося перевести в інший заклад.
Отець Петро знайшов підхід до хлопця. Він підказав потрібні слова і дії. З одинадцяти років син почав приходити до церкви і допомагати на службах.
Тепер Ігор дорослий і живе в Бельгії. На престольне свято він приїхав, щоб разом із настоятелем відслужити літургію.
Мар’яна Крецу — мешканка Новосільського.
Любов навіть до недруга
Інна Русан розповідає: один із мешканців часто критикував настоятеля. Селяни говорили, що батюшка не відслужить за цього чоловіка.
Та коли недоброзичливець помер, отець Петро відслужив йому відспівування. Він не тримав образи й ставився до людей з любов’ю.
Хлопці взяли лопати — і пішли
Олена Нєдєлку пам’ятає, як у п’ять років бігала до настоятеля по цукерки. Відтоді отець Петро був поруч у її житті.
Коли минулої зими село завалило снігом, настоятель попросив допомоги в групі. Десятикласник і його друзі самі взяли лопати й почистили територію храму.
Ніхто їх не примушував. Після роботи настоятель влаштував для хлопців чаювання.
Олена Нєдєлку — мешканка Новосільського.
Іноді отець сварить за те, що рідко ходимо до храму. Він нагадує: мирські справи не мають затулити потреби душі.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
