Дезінфекцію в будинках проводили каторжники
1812 року за генерал-губернатора Рішельє в Одесі почалася одна з найстрашніших епідемій в історії міста — чумна. Взагалі, сонячну Одесу чума «любила» і заглядала потім сюди кілька разів — у 1821, 1829, 1831 і 1837, 1901 і 1910 роках. Однак епідемія 1812-го стала найжорстокішою. Припускали, що захворювання в місто занесли «працівники культури» — італійська трупа, що гастролювала, і незадовго перед цим повернулася із Середньої Азії.
Коли стало зрозуміло, що епідемія, якщо її не зупинити, знищить місто, Рішельє зібрав медичну раду й оголосив Одесу «в сумнівному становищі». Він зважився на безпрецедентні заходи — загальний карантин, відсунувши санітарні кордони більш ніж на 100 км від міста. Одесу розділили на п’ять районів, у кожному з яких було призначено свого інспектора і лікаря, які спостерігали за ситуацією. Межі районів патрулювали загони озброєних козаків. Виходити з будинків без особливого на те дозволу було заборонено під страхом смерті, а всі заклади в місті — як торгові, так і культурні, і навіть храми — були зачинені.
Читайте також: Молдаванка, Пересип, Чубаївка: звідки походять історичні назви районів Одеси
До будинків, у яких господарі померли від чуми, відправляли каторжників — у кайданах і шкіряних «спецівках». Вони очищали приміщення від зарази та ховали померлих. Утім, і самі одесити не сиділи склавши руки і боролися з епідемією «народними» засобами — смолили одяг, купалися в морі, а монети промивали в оцті. На вулицях запалювали багаття для «очищення повітря».
Під час епідемії Рішельє не кинув напризволяще нікого з жителів ввіреного йому міста. Спеціальні люди двічі на добу розвозили по домівках продукти. А для тих, кого карантин позбавив засобів до існування, губернатор наказав конфіскувати пшеницю з купецьких складів.
Квартири обкурювали сіркою, а мотлох спалювали
У 1901 році чума знову вирішила «провідати» Одесу, однак у городян уже був досвід протичумних заходів. Після першого ж випадку чуми градоначальник скликав особливу нараду, на якій обговорювалося посилення медичного нагляду в місті. За прикладом Рішельє, місто розділили на санітарні ділянки.
Для тих, у кого підозрювали чуму, відвели спеціальний барак — ізольовану будівлю міської лікарні, а медперсоналу одразу зробили щеплення Герсенівською протичумною сироваткою. Санітарних заходів дотримувалися неухильно. Речі хворих спалювали, а одяг сестер милосердя, аж до панчіх і носових хусток, постійно знезаражували. Навіть візник, кінь і коляска, на яких везли хворого, піддавалися дезінфекції.
Читайте також: Позбавив світ від холери і чуми: історія маловідомого одесита Володимира Хавкіна
Не встигали дезінфектори розправитися з одним осередком зарази, як одразу ж з’являлися нові — в районі Серединської площі, Малоросійської, Великої Арнаутської, Болгарської та Міщанської вулиць. Квартири і будинки хворих обкурювали сіркою, потім обробляли спеціальним формаліновим апаратом, а насамкінець — мили стіни, стелі та підлогу розчином сулеми. Чистили також підвали і стайні, винищували щурів. Мотлох і мотлох без жалю спалювала пожежна команда.
Ніколи в історії Одеси міська влада так не турбувалася про особисту гігієну городян, як під час чуми. Для бідняків було організовано безкоштовне миття, для чого орендували кілька лазень. Згідно з документами, у перші шість днів епідемії встигло вимитися 10 тисяч осіб «одеської босяцької команди, яка не милася, можливо, з дня свого народження».
Холера в Одесі: великий секрет для маленької компанії
Крім чумних епідемій, Одесі кілька разів довелося пережити і «навалу» холери. З 1910 по 1926 рік холера приходила в місто чотири рази, але після цього одесити забули про це захворювання на кілька десятків років, аж поки влітку 1970 року наче грім з ясного неба на мешканців міста не звалилося повідомлення: в Одесі холера. Утім, той час був часом тотальних таємниць, і городянам про це офіційно ніхто не повідомляв — місто повнилося чутками. Незабаром стало відомо, що в Батумі почалася епідемія холери, і медики почали приводити в стан «боєготовності» всі санітарні служби Одеси і проводити аналізи у хворих зі шлунково-кишковими захворюваннями. Незабаром в одного з пацієнтів було таки виділено холерний вібріон.
Читайте також: Як антибіотики непомітно вбивають наш імунітет: несподівані факти
Хоча в місті офіційно оголосили карантин, залізничні та морські ворота міста були, як і раніше, відкриті. Кількість хворих збільшувалася, Одесою стали поширюватися моторошні чутки, почалася паніка. І з 8 серпня міська влада змушена була запровадити повноцінний карантин: Одесу й околиці оточили війська та міліція. Виїхати з міста тепер можна було тільки після бактеріологічного обстеження та обсервації, для якої використовували морські судна, піонертабори та школи. Нарешті, 16 вересня ситуація нормалізувалася, і місто офіційно відкрили. Кількість хворих і померлих не розголошували, відомо тільки, що смертність була досить низькою.
Від «іспанки» — до «російського» грипу
Епідемії грипу одесити переживають практично щороку, і особливого страху перед ними не відчувають. Уперше з грипом одесити зіткнулися 1918 року, коли на планеті лютувала одна з найстрашніших пандемій за всю історію людства — «іспанка». За даними з різних джерел, вона забрала життя від 50 до 100 мільйонів людей. Не уникла спільної долі й Одеса. До речі, саме від «іспанки» в Одесі померла Віра Холодна.
Закінчувалася Перша світова війна, йшла громадянська, і говорити про якісь протиепідемічні заходи було смішно. Звісно, якихось заходів лікарі вживали, проте здебільшого люди рятувалися, як могли. Наприклад, «Союз спрощення вітань» придумав гасло «Геть рукостискання» — у такий спосіб розраховували скоротити кількість випадків контактної передачі вірусу. Наскільки ефективним був цей захід, невідомо, але епідемія поступово йшла на спад.
Пізніше в Одесі прокотилися дві хвилі «азіатського грипу» (А(H2N2) — у 1957 і 1959 роках. Скільки одеситів перенесло цей грип, невідомо, а ось у масштабах тодішньої країни на нього перехворіло понад 20 мільйонів осіб. Наступного разу новий вірус завітав до нас 1977 року. За те, що він почав подорож планетою з радянської країни, його охрестили «російським грипом». Він був трьох типів — А/H3N2, А/H1N1 і В. Найнебезпечнішим цей грип виявився для молоді.
За останні роки вірус грипу мутував і набув масу нових «фішок» і «родичів». Але, попри те що він хитрий і підступний, є надія, що сучасна медицина впорається з ним. Це питання часу. А нам не зашкодить вести більш здоровий спосіб життя і не піддаватися чуткам, які іноді бувають страшнішими за будь-яку епідемію.
Холера починалася з Пересипу
В Одесі було засновано першу в Росії і другу в світі бактеріологічну станцію, де ще на початку 1900-х років холерний вібріон вивчав одесит і майбутній академік Микола Гамалея. Він помітив, що холерні епідемії в Одесі починаються з Пересипу — там була відсутня каналізація і не скрізь був водопровід. Тому інфекція найчастіше поширювалася через воду.
Епідемія допомогла вичистити «Привоз»
У рамках боротьби з чумною епідемією 1901 року в місті навели небувалий порядок. Найбільше «постраждав» знаменитий «Привоз». Як писала «Нива», це був величезний базар, який «давно муляв одеситам очі своїм невпорядкованим виглядом і своєю історичною гниллю і брудом». Усю Привозну площу дезінфектори залили карболовою кислотою і засипали вапном, а найбрудніші крамниці просто спалили, щоправда, видавши власникам грошову компенсацію. Усю торгівлю з «Привозу» тимчасово перемістили на Куликове поле.
