Криза довіри та неефективність рішень
ООН часто критикують за бездіяльність або неефективність у випадках серйозних міжнародних криз. Яскравий приклад – російське вторгнення в Україну, яке продемонструвало обмежені можливості Ради Безпеки. Росія, як постійний член Ради Безпеки з правом вето, фактично паралізувала ухвалення рішень, спрямованих на припинення агресії. Подібні ситуації спостерігалися й раніше – у Сирії, М’янмі та Ємені, де дипломатичні зусилля ООН не змогли запобігти конфліктам і масовим порушенням прав людини. Ось що Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш казав про стан справ в ООН:
«ООН була створена для миру, а з миром у нас проблеми. На землі немає миру. Безумовно, однією з причин цього є геополітичні розбіжності та співвідношення сил, яке стало менш виразним, ніж раніше. Однак ми повинні набагато краще діяти у питанні запобігання конфліктам і тоді зможемо зробити набагато більше після їх врегулювання. Зокрема, у створенні економічних та соціальних умов, у галузі прав людини, щоб забезпечити підтримку досягнутого миру».
Довіра до організації серед країн-членів та громадян світу значно знизилася. Важливі питання, як-от воєнні конфлікти, кліматичні зміни, біженці та глобальна нерівність, часто залишаються без реальних механізмів вирішення. Експерт Денис Кузьмін вважає причиною цьому застарілу систему:
– ООН знаходиться в кризі, але вона не одна: криза охопила Європейський Союз, НАТО та інші міжнародні структури. Насправді ж, це відображення глибшої проблеми – кризи всієї системи міжнародних відносин, яка склалася після холодної війни. ООН створювалася у світі, де головними гравцями були США та Радянський Союз. Ця біполярна система зникла, і зараз ми живемо у світі без чітких центрів впливу. Китай і США не контролюють глобальну політику так, як це робили колись Москва та Вашингтон. А без цього балансу ООН втрачає ефективність.
Рада Безпеки ООН – клуб обраних
Рада Безпеки – один із найважливіших органів ООН, але також і найбільш суперечливий. П’ять постійних членів (США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія) мають право вето, що часто використовується для блокування будь-яких ініціатив, які не відповідають їхнім геополітичним інтересам. Наприклад, Китай неодноразово блокував рішення щодо ситуації в Гонконгу або Тибеті, а США – щодо Ізраїлю.
Дискусії про реформу Ради Безпеки тривають уже десятиліттями. Країни, що розвиваються, зокрема Індія, Бразилія, Німеччина та Японія, претендують на постійне членство, аргументуючи це тим, що сучасний склад Ради не відображає реального балансу сил у світі. Проте будь-яка реформа вимагає згоди всіх постійних членів, що робить її надзвичайно складною.
– Система ухвалення рішень в ООН побудована так, що ці п’ять держав визначають, хто є терористом, хто винен у війнах, і навіть можуть легально розпочати збройний конфлікт, посилаючись на міжнародне право, – говорить Денис Кузьмін.
Сила та слабкість ООН
Хоча ООН часто критикують за безсилля перед агресорами, її важливість не можна недооцінювати. Головна місія організації – бути майданчиком для діалогу, і в цьому вона все ще виконує свою роль.
– Коли почалася повномасштабна війна, багато країн, зокрема Індія, Китай і арабські держави, не підтримували українські резолюції в ООН. Але з часом їхня позиція змінилася. Вони не вводять санкції проти Росії, але вже голосують за Україну. Це може здаватися малим кроком, але в міжнародній політиці саме такі речі створюють основу для майбутніх рішень. Ми часто чекаємо від ООН занадто багато – що вона припинить війни, змусить агресора зупинитися. Але ООН – це не світовий уряд. Її головна роль – майданчик для діалогу. І поки вона хоча б частково виконує цю функцію, вона залишається потрібною, – підкреслив експерт.
Попри свій статус головного міжнародного миротворчого органа, ООН часто виявляється безсилою перед сучасними викликами.
– ООН не може вирішити конфлікти, якщо одна зі сторін – член Ради Безпеки. Це одна з головних причин її неефективності. Крім того, у сучасному світі міжнародна політика – це не лише держави. В гру вступили транснаціональні корпорації, приватні військові компанії, терористичні угруповання. А ООН була створена для зовсім іншого світу, де таких гравців просто не існувало.
Що чекає на ООН: ліквідація чи реформування?
Попри критику, ООН залишається важливим механізмом міжнародної співпраці, зокрема у сфері гуманітарної допомоги, розвитку та прав людини, говорить Денис Кузьмін. Тому повна її ліквідація або заміна на іншу структуру навряд чи станеться найближчим часом. Реформа, хоча й складна, але все ж можлива. Один із варіантів – обмеження права вето, наприклад, через необхідність узгодження з більшістю членів Генеральної Асамблеї. Інший варіант – розширення Ради Безпеки шляхом залучення нових постійних членів, що зробило б її більш репрезентативною. Але чи бажає цього п’ятірка?
– Реформування ООН – це постійна дискусія, яка триває вже понад 30 років. Але будь-яка зміна потребує згоди п’яти постійних членів Ради Безпеки. Чи погодяться вони добровільно втратити свої привілеї? Навряд чи, – вважає Денис Кузьмін.
Чи може повторити ООН долю Ліги націй? Так, каже експерт, однак зазначає – Ліга націй не зникла, а трансформувалася.
– Ліга Націй офіційно припинила існування, але багато її структур стали частиною ООН. Міжнародний суд, Міжнародна організація праці, навіть деякі будівлі та нерухомість перейшли у спадок. Це показує, що глобальні інституції не просто зникають – вони змінюються. Те саме може статися і з ООН.
Чи можлива альтернатива ООН?
ООН перебуває у найсерйознішій кризі за всю свою історію. Відсутність механізмів примусу та конфлікт інтересів серед членів Ради Безпеки значно знижують її ефективність у вирішенні міжнародних конфліктів. Водночас світ потребує глобального майданчика для діалогу та співпраці, і поки що жодна інша організація не може повністю замінити ООН.
– ООН – це більше, ніж просто одна організація. Це мережа інституцій, таких як ЮНЕСКО, Міжнародний валютний фонд, ВООЗ. Вона виконує функцію світового майданчика для переговорів. Так, правила часто порушуються, але уявімо, що їх взагалі не буде – тоді міжнародні відносини перетворюються на хаос. Як і в дорожньому русі: аварії трапляються, світлофори не завжди працюють, але повне скасування правил призведе до катастрофи.
Майбутнє організації залежить від її здатності адаптуватися до нових викликів і пошуку компромісів між державами-членами.
Читайте також:
