Основні аспекти:
- З 1 вересня 2025 року освітню субвенцію не отримають навчальні заклади, в яких навчається менше 45 учнів (наступного року – 60). Внаслідок війни та міграції кількість дітей у громадах невпинно зменшується, відкриваючи загрози закриття або реорганізації багатьох шкіл.
- Прикордонна гімназія Тарутинської громади смогла уникнути скорочення завдяки появі одного додаткового учня, а школи у Яровому і Слобідці отримають фінансування з місцевого бюджету ще на рік. У громаді проводять ремонти шкіл і харчоблоків, однак не вистачає автобусів та вчителів — в цьому році не з’явився жоден новий педагог.
- У Бородінській громаді кількість учнів зменшилася на 30% у порівнянні з довоєнним часом, у трьох селах немає перших класів. Існування п’яти шкіл під питанням, оскільки їх утримання коштуватиме понад 10 млн грн на рік, що є непосильним для місцевого бюджету.
- Для забезпечення підвезення учнів бракує автобусів — частину передали ЗСУ, а обіцяних нових транспортних засобів не отримали. Погані дороги ускладнюють централізоване навчання у більших навчальних закладах.
- У деяких селах народжується лише одна-дві дитини щороку, класи зникають (у Вознесенівській гімназії немає другого та третього класів, у Слобідській — п’ятого та восьмого). Закриття дитсадків і від’їзд сімей роблять перспективи збереження сільських шкіл дедалі менш реалістичними.
Постійні читачі «Одеського життя», безумовно, пам’ятають статтю, опубліковану в №16 від 23 квітня під назвою «Чи вистоять школи Бессарабської та Буджацької громад?». Описувалася нова норма, що ввела Міністерство освіти в рамках шкільної реформи, яка стосується відміни освітньої субвенції для шкіл з кількістю учнів менше 45, а в наступному році – менше 60.
Залишилося всього кілька днів до 1 вересня, і на запитання, які малокомплектні школи зможуть продовжити роботу як гімназії, а які взагалі закриються, повинна бути ясність.
Чи вдалося вирішити проблему і які школи у Бородінській і Тарутинській громадах зустрінуть учнів цього навчального року, ми спробували з’ясувати.
Школам не вистачає найголовнішого – дітей
Зазначу, що літо нічого суттєво не змінило – реформа триває, вимоги залишаються. Ситуація погіршилася ще більше. Внаслідок війни люди продовжують виїжджати з країни, а це веде до постійного скорочення учнів. За літо кількість дітей зменшилася ще більше. Якщо в квітні я задавала питання «Чи переживуть сільські школи реформу?», то зараз, як професійний журналіст, який займається цією темою, можу з упевненістю стверджувати – сільські школи не витримають реформи; їх кількість продовжить знижуватись. І причина одна: немає учнів.
Вдумайтеся, у липні в Бородінській громаді народилась лише дві дитини, а в цій громаді 33 населених пункти! Отже, слово експертам – керівникам освіти, місцевого самоврядування, директори шкіл, які розкажуть, як проходить реалізація шкільної реформи в громадах.
Судьба школи вирішена одним учнем
Оксана Кушнір, керівник відділу освіти Бессарабської селищної ради, Тарутинська громада:
– Скажу відразу, що питання стосувалося реорганізації гімназій у Слобідці, Яровому і Прикордонному. Прикордонна гімназія уникнула цього списку за рахунок одного нового учня — школа набрала 46 дітей, отже, отримує освітню субвенцію.
Для малокомплектних шкіл Ярового і Слобідки також є позитивна новина – керівництво Тарутинської громади вирішило зберегти їх статус гімназій та протримати їх ще рік за рахунок місцевого бюджету. Також ухвалено рішення про безкоштовне харчування.
Ми добре підготувалися до навчального року. У всіх школах та дитсадках виконано ремонти. У Ярославівській гімназії за кошти місцевого бюджету проведено капітальний ремонт харчоблоку та їдальні, у Соборненському ліцеї – ремонтуються укриття, у Петростальському – замінено вікна. Цей ліцей отримує значну допомогу від батьків – вони активно залучені до благоустрою та облаштування школи.
З початку війни кількість учнів помітно зменшилася. Цього року до навчання у всій громаді йде 136 першокласників, а загалом у нас 2053 школярі. Для реалізації реформи нам бракує шкільних автобусів та якісних доріг між селами. Сьогодні новий автобус коштує близько чотирьох мільйонів гривень — це дорога розкіш для громади.
Ще одна проблема — нестача вчителів: раніше кожного року до нас приїжджали 10-12 молодих вчителів, а цього року — жодного.
Судьба п’яти шкіл у Бородінській громаді залишається під питанням
Сергій Лунгу, керівник відділу освіти Буджацької селищної ради, Бородінська громада:
– Протягом двох днів працювала комісія з Болградської райадміністрації, яка перевіряла готовність шкіл до навчального року. Висновки позитивні – усі 17 навчальних закладів готові до 1 вересня.
1 вересня до школи в громаді йде 91 першокласник, всього – 1495 дітей. Це на 30% менше, ніж до війни. У Перемозі, Матильдівці немає перших класів, а у Височанському ліцеї – вперше за всю історію. Під час розмови в квітні я зазначив, що питання статусу гімназії ставилося лише щодо однієї школи — Вознесенівської. Тепер їх уже п’ять — Ламбрівська, Вознесенівська, Перемогівська, Богданівська, Ганнівська (Лісненський старостат). Імовірно, збережемо Богданівську школу, туди планують возити старшокласників з Ламбрівки, а остаточні рішення щодо інших шкіл поки що нема.
Хто потрібний маленьким школам?
Іван Кюссе, голова Бородінської громади:
– Як вчитель, я розумію: якщо в селі немає школи, то в короткий термін не залишиться і села.
Але як голова громади, я знаю, що утримувати маленькі школи для держави недоцільно, а громада не має змоги це фінансувати. Зараз перед нами стоїть питання — як збалансувати збереження і села, і школи. Ми підрахували, що для утримання п’яти шкіл нам потрібно витратити 10 мільйонів 700 тисяч гривень на рік. Наша громада молода і не має достатнього бюджету для фінансування цих шкіл.
Зазначу, що в нашій громаді більше шкіл, ніж у всіх інших громадах Одещини. Тому я вважаю єдиним виходом організувати підвіз старшокласників Ламбрівської школи в Богданівську, Вознесенівської – в Новодолинський або Євгенівський ліцеї, Перемогівської – у Веселодолинський і Ганнівської – в Лісненський ліцей. Але все ще залишається питання: як це реалізувати?
На початку війни ми віддали три автобуси для потреб ЗСУ. Нам пообіцяли, що нові автобуси поступово нададуть. Час йде, а ми досі не отримали жодного автобуса від Одеської облдержадміністрації. Наразі вони нам дуже потрібні. Спостерігається також проблема поганих доріг. Якщо чесно, я не знаю, як це вирішити. Скоро відбудеться зустріч з директорами шкіл — обговоримо, як діяти далі. Остаточно рішення приймуть депутати на сесії.
З двох садочків один
Олег Ткаченко, директор Бессарабського навчально-виховного комплексу:
– Наш навчальний заклад існує на автономному фінансуванні. Ми вирішували питання благоустрою школи за рахунок шкільної землі, яку здавали в оренду, і за підтримки громади. Цього року, відповідно до нового законодавства, землю ми передали в комунальну власність громади.
З допомогою залишків на шкільному спецрахунку ми здійснили ремонт у ліцеї та дитсадку «Топольок». У минулому році змінено дах школи та облаштоване укриття. Додатково, в рамках державної програми та співфінансування з боку громади, оснащено кабінет «Захист України». Обладнання коштувало приблизно два мільйони гривень – в цьому кабінеті є все необхідне для навчання військовій підготовці, навіть навчальні дрони та автомати. В громаді — це єдиний такий кабінет, тому з кожної школи до нас будуть підвозити дітей.
А ось щодо кількості учнів, на жаль, ситуація сумна. 1 вересня у нас тільки 44 першокласника, у той час як до війни їх було 77-80. Раніше в нас було по чотири-п’ять класів першокласників, а тепер лише два. Через війну, міграцію та низьку народжуваність ми закрили один дитсадок. До війни в Бессарабському районі було два дитсадки — «Топольок» і «Малятко», в кожному по чотири групи, тобто вісім груп. Зараз залишився лише «Топольок», у якому функціонує тільки чотири групи.
Трагічна статистика
Валентина Нєдова, керівник Вознесенівської гімназії, Бородінська громада:
– Весною ми мали надію на позитивні зміни. Проте дива не трапилося. Зараз обираємо, куди краще підвозити 30 старшокласників – в Євгенівський ліцей чи в Новодолинський. Батьки наполягають на Євгенівському, проте в Новодолинському новий автобус, тому керівництво громади вважає, що варто обрати Новодолинську школу. Варто враховувати, що у нас навчаються діти не тільки з Вознесенівки, а й з Червоного, дорога з якого повністю розбита. Чекаємо, що питання незабаром буде вирішено.
У перший клас у Вознесенівці йдуть чотири дитини, немає другого і третього класу. Загалом в початковій школі навчатимуться десять дітей. За роки війни близько двадцяти учнів покинули село. Ось така трагічна статистика.
Восьмого класу немає – усі учні виїхали
Марія Табакар, директорка Слобідської гімназії, Тарутинська громада:
– Тарутинська громада вирішила зберегти наш навчальний заклад та фінансувати його з місцевого бюджету. Це приємна новина. Хоча ми розуміємо, що це лише на рік, адже нова реформа вже визначила нашу долю. Цього року до школи йдуть п’ятеро дітей. Вже зараз у нас немає п’ятого та восьмого класів — за останній рік всі шість учнів восьмого класу виїхали разом із батьками. В цілому в цьому навчальному році у нас навчаться 29 дітей. Сподіваємося, враховуючи, що згідно з реформою не передбачено скорочення лише початкових класів, школа, можливо, зможе продовжити існування в іншому статусі. Липневий випуск – перше немовля за рік, отже, життя триває.
***
P.S. Ми продовжимо слідкувати за ситуацією і обов’язково розповімо читачам «Одеського життя», які рішення ухвалять депутати щодо малих шкіл Бородінської громади.
