Біолог та медик
Народився Яків Юлійович в Одесі, в сім’ї вчителя, 1857 року. Він закінчив Рішельєвську гімназію, після чого вступив на Природне відділення т.зв. Новоросійського (Одеського) університету. Там на тямущого студента «накинув оком» сам Ілля Мечників, чиє ім’я зараз із честю носить цей ВНЗ.
Під його керівництвом Бардах вивчав біологічну науку. Заробив золоту медаль за наукову працю «Про оптичні ізомери яблучних кислот». Закінчив він університет у 1880-му році і вступив до Військово-медичної академії в Петербурзі для здобуття медичної освіти. Закінчив її з відзнакою. Повернувшись до рідного міста, Бардах почав працювати у «міні лабораторії» Мечникова на його квартирі (вул. Льва Толстого, 14).
Читайте також: В Одесі 1-у Суворовську вулицю перейменували на Петра Біциллі: що треба знати про знаменитого земляка
Барах випробовував вакцини на собі
Через пару років, 1886 року, одеська влада вирішила відкрити у місті бактеріологічну станцію. Вона з’явилася також на квартирі, правда іншого одесита, який увійшов в історію – Миколи Гамалеї, видатного лікаря мікробіолога та епідеміолога.
Станція почала діяти, створили щеплення від сказу, і перший запис у робочому журналі станції – про те, що Яків Бардах першим випробував вакцину на собі. На себе в 1887 р. поклав він обов’язок читання лекцій з мікробіології земським лікарям.
Вигнання Мечникова
Наступного року Ілля Мечников назавжди порвав із росією. Фактично, його «з’їла» реакційна професура в Одесі, за спиною якої стояла така сама реакційна політика царського уряду в галузі освіти.
Він поїхав до Парижа, де йому було надано лабораторію у створеному всесвітньо відомим вченим Луї Пастером інституті. З 1905 року Мечников був у ньому заступником директора. 1908 року він став Нобелівським лауреатом з медицини за роботи в галузі імунології.
Завідувати бактеріологічною станцією в Одесі став Бардах. Він вивчав теорію імунітету, досліджував зворотний тиф, працював над створенням антидифтерійної сироватки.
Ще на тему: Як вулиця Радгоспна в Одесі стала Симиренко: за що ми любимо цього видатного українця
Тяжкі часи
Все це стало базою для його докторської дисертації. Але чорносотенці у міській управі не заспокоїлися: 1891 року вони усунули Бардаха від завідування бактеріологічною станцією. І це незважаючи на клопотання самого Луї Пастера!
Але улюблену справу Бардах не покинув, він неофіційно працював на станції, продовжував вивчати та розробляти методи боротьби з дифтерією. 1894-го він захистив таки докторську дисертацію і через рік першим(!) у Росії почав у рідному університеті читати курс лекцій із загальної мікробіології.
Після жовтневої революції Яків Бардах став професором кафедри мікробіології. На цій посаді він залишався до останніх своїх днів (1929). І так само до останніх своїх днів він очолював найважливішу для Одеси службу швидкої медичної допомоги.
Створювач одеської швидкої
Почалася ця історія ще у 1890-ті роки. Тоді один із пацієнтів Якова Бардаха (а він, зауважимо, був чудовим лікарем) задумав створити станцію «швидкої». Це був граф Михайло Михайлович Толстой – культурний та громадський діяч, Почесний громадянин Одеси.
Він фінансував втілення своєї ідеї, а Бардах почав створювати станцію. Восени 1903 року відбувся перший в Одесі виїзд швидкої допомоги на виклик. Станція – це Валихівський провулок в історичному центрі Одеси, вона і зараз там функціонує та носить ім’я Якова Бардаха. І те, що вулиці у його рідному місті подарували його ім’я – це правильно та справедливо.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
На фото: Яків Бардах, який створив першу станцію швидкої допомоги в Одесі у Валихівському провулку, колаж «Одеського життя»
