Цей яскравий особняк був побудований ще 1875 року для купця і столярного майстра Якова Меннера, який спільно з архітектором Адольфом Мінкусом став автором проєкту власного будинку. Нагляд за будівництвом було доручено військовому інженеру Миколі Деппу, який пізніше був обраний гласним міської думи.
Будинок, як і багато будівель Одеси, відображає кілька стилів — еклектику, північноєвропейський ренесанс і цегляний стиль. За початковим проектом будинок Якова Меннера являв собою одноповерхову споруду з мезоніном. Власник заощадив на оздобленні — будинок був декорований тільки з боку головного фасаду, який було видно пішоходам з вулиці. Одна частина будівлі виходила на вулицю Леонтовича, а інша — у бік Мукачівського провулка.
У 1883 році замість мезоніну було надбудовано повноцінний другий поверх, а бічний фасад будівлі прикрашено оздоблювальними скульптурними тарілками. До речі, фахівці стверджують, що такі ж тарілки можна побачити в декорі одного з житлових будинків словацького міста Кошице.
В оздобленні фасаду одеської будівлі використовували спеціальні фрагменти цегли — бандажі, які збільшували міцність і зменшували знос стін. Такий декор можна побачити на лиштвах вікон, фризів, в оздобленні обрамлень стін, а також кутів, викладених цеглою. Під вікнами розташовані нескладні візерунки, утворені відсутніми цеглинами. Центральний фасад має декоративні виступи, галерею та ґанок.
Джерела: archexplorer.wordpress.com, all.archodessa.com
