Від Ланжерону та Аркадії
Розпочали прогулянку з Ланжерону. Саме там знаходяться заклади більшість з яких працють цілий рік. Здавалось би, є з чого обрати – кухні різних країн світу, одеськи локальні смаколики, широка цінова категорія – від недорогих мережевих кафе до закладів, де за вечір спокійно можна залишити пів зарплатні середньостатистичного українця. Але в жодному з них не знайшлося однієї важливої опції – тиші та спокою. Тут всього багато – людського гоміну, музики, гучного шоу в сусідньому дельфінарії.
В Аркадії ситуація ще гірша – кафе та ресторани перемішані з чисельними легальними так і нелегальними, атракціонами, караоке, вуличними музикантами. До цього додається гуркіт невеликих але дуже гучних генераторів. На центральній площі, над непрацюючими, через економію енергії фонтанами, нависло ще незавершене будівництво, яке давить на без цього невеликий простір. До цього додайте «аромати» каналізації з якою не можуть справитися вже не один рік. Затишно провести час в такій атмосфері вам не вдасться. Моя рекомендація – перенести відвідування Аркадії десь у жовтні – листопаді. А поки підемо шукати інші місця. Про них вам і розповімо далі.
Читайте також: Плацинди, курбан, мамалига і не тільки: 8 закладів в Одесі, де можна скуштувати бессарабську кухню
Як я не потрапила в Буфет на Малому Фонтані
Буфет на Малому Фонтані привернув мою увагу ще пару років тому. Справа в тому, що засновники закладу зробили акцент на звʼязку цього місця з минулим. По-перше, встановлені павільйони дуже схожі на ті, які тут стояли 150 років тому. По-друге, вздовж набережної встановлено інформаційні стенди, де зібрана історія Малого Фонтану та старі фотографії. Це виглядає не просто мило, ти відчуваєш любов та турботу.
Сам заклад складається з декількох терас. На верхній вздовж набережної працює кафе з кавою та випічкою. Нижче розташовані великі літні тераси зі столиками, добудовуються зимові павільйони. На терасах дуже тихо лунає м’який джаз, на годиннку чверть на девʼяту вечора, спадає скажена літня спека, саме час повечеряти. Я уважно читаю меню, обираю страви, до мене підходить офіціантка і повідомляє, що на жаль кухня працює лише до напівдевʼятої, а далі – лише бар. Тож, майте на увазі, збираясь повечеряти в цьому прекрасному місці.
Одеський Санторіні: без заходів сонця, але зі світлом!
Санторіні – відомий в усьому світі острів наймальовничих заходів сонця. Наш одеський Санторіні знаходиться на Малому Фонтані, тому, на жаль, ми можемо лише собі уявити як розплавлений помаранчевий диск з шипінням неспішно занурюється в море. Втім, власники закладу роблять все, щоб відвідувачі не помітили цього прикрого непорозуміння. Навколо ресторану завжди багато квітів, дерев, ялинок, у вихідні дні тут готують страви у великому казані – зазвичай це фірмовий плов або юшка. Зараз, під впливом часу поряд із Санторіні та Буфетом зʼявилося бетонне укриття.
Заклад працює цілий рік, і навіть взимку тут завжди багато людей. Про його популярність свідчить і те, що навіть ввечері посеред тижня, столики з видом на море треба бронювати. Музика тут грає трохи гучніше ніж в сусідньому Буфеті, але теж не перевищує межі розумного. Кухня працює до десятої години вечора. Меню закладу доволі широке: сніданки, декілька видів салатів, закуски гарячі та холодні, бургери, гріль, чорноморська і не тільки рибка, устриці. Також тут можна замовити кальяни.
А що в меню:
- німецький сніданок: яйця з баварськими ковбасками, томатами та тостами – 215 грн;
- салат Санторіні – 435 грн;
- крученики з печеного перця і сиром фета – 225 грн;
- бургер з телячою щокою – 280 грн;
- бургер з кальмаром 285 грн;
- юшка рибацька – 220 грн;
- шашлик курячий – 235 грн;
- паста чотири сира – 350 грн;
- профітролі Санторіна – 115 грн.
Для легкої вечері я обрала цацу з фіріни, грецький салат та лимонад. Замовлення принесли досить швидко – за пʼятнадцять хвилин. Грецький салат подають з фетою, политий оливковою олією. Порція цаци – досить велика, до неї іде соус тартар. Здивувало, що замість фіріни, яка була зазначена в меню мені принесли балтійську тюльку. Це мене і здивувало, адже тюлька на Привозі, навіть балтійська коштує дорожче, ніж фіріна. Відразу згадалася відома сцена із «Дванадцяти стільців», коли Остап Бендер робив комплімент Елочці Людожерці «Вас обдурили! Вам дали значно краще хутро. Це шанхайські барси!». Пізніше, коли я спитала офіціанта, чому так, останній відповів, що на фіріну було багато нарікань, тому вирішили замінити її балтійською тюлькою, а в меню не встигли замінити. Тож, коли будете замовляти страви, уточнюйте, з якої риби вона приготована, якщо це для вас має значення, звісно. Від себе хочу додати, що при правильному приготуванні, цаца з фіріни виходить значно ніжнішою, ніж з балтійської тюльки, тому я стільки уваги приділила цьому питанню. А ще, майте на увазі, що соусу на одну порцію не вистачить, адже риби на тарілці дуже багато.
Загальне враження
Санторіні – атмосферне місце, де можна по справжньому відпочити, та на декілька годин думками перенестися в Грецію. Тут є декілька терас, фотозони, ненавʼязливе, але приємне обслуговування, поряд укриття. Ціни – не маленьки. За цацу, салат та лимонад я заплатила 555 грн.
Ще на тему: Охолоджуюча радість: де в Одесі поїсти справжнє морозиво
Важливо! Даний матеріал не являється рекламним та відображає виключно субʼєктивний смак та думку автора.
Фото авторки
