В Одеському академічному театрі музичної комедії імені М. Водяного відбулася прем’єра мюзиклу «Мольєр» — музичний текст написав Олексій Петухов, режисуру здійснив Віталій Сініков.
Герої класичної комедії «Хворий, та й годі» Жана-Батиста Мольєра опинилися в ритмі музики, танцю і театральних жартів. Лікарські рецепти перетворюють сцену на привід для сміху. Смерть виходить на сцену й уважно спостерігає. Історія про уявні й справжні недуги нагадує одне просте: іноді, намагаючись уникнути небезпек, ми забуваємо жити.
Ключові моменти:
- Арган боїться хвороб настільки, що лікування стало його постійним заняттям.
- Навколо нього кружляють лікарі, родичі й ті, хто шукає власну вигоду.
- Смерть слідкує за дією, а Мольєр упізнає в Аргані риси себе.
- Музика, танці й гумор нагадують: страх не повинен красти радість життя.
Чи є час на життя?
Що робити, коли людина так боїться захворіти, що їй не залишається часу на життя? Оточити себе лікарями і збирати рецепти. Слухати кожен подих і чекати на катастрофу. І навіть запросити Смерть на виставу, аби дізнатися, чи посміхнеться вона теж.
У центрі — Арган, який переконаний у власній фатальній хворобі. Його дні нагадують нескінченні консиліуми: рецепти множаться, процедури ростуть, а довкола збираються люди з різними мотивами. Хтось піклується про здоров’я, хтось розраховує на спадок, а хтось просто експлуатує довірливість.
Картина знайома ще з XVII століття. Змінювалися одяг і медичні прилади. Але людська природа залишається майже незмінною.
Смерть тут — не епізодичний образ. Вона не забирає, а дивиться й іноді сміється. Мольєр входить у власну комедію й упізнає в Аргані себе.
Про власні тривоги
Сміятися з чужих страхів легко. Складніше помітити власні тривоги, які поступово перетворюють життя на очікування біди.
У постановці Віталія Сінікова класична комедія отримала нове сценічне дихання. Тут поєднали барокову пишність, елементи кабаре, комедію-балет і театр у театрі. Сварки стають танцями. Лікарські процедури перетворюються на абсурдні ритуали. Людське марнославство лягло у матеріал для музичних жартів.
Музика Олексія Петухова додає виставі характеру. Вона не лише супроводжує дію, а й розкриває її темперамент: комічний, місцями гротескний, але з помітною ніжністю до людських дивакуватостей.
Акторський колектив динамічно наповнює історію характерами. Денис Фалюта в ролі Аргана показує людину, затято поглинуту власними хворобами. Ольга Кононцева у ролі Смерті додає дії інтриги. Інші актори створюють світ, де кожен має свої секрети й маленькі хитрощі.
Скільки ми витрачаємо на страх?
За постановкою стоїть команда театру: диригент-постановник Володимир Кондратьєв, художник-постановник Андрій Александрович, художниця з костюмів Олександра Вернєєва, балетмейстер-постановник Віталій Кузнецов і хормейстер-постановник Сергій Савенко.
За всім театральним безладом ховається актуальне запитання: скільки життя ми віддаємо страху перед тим, що може трапитися завтра?
Арган живе так, ніби давно в передпокої Смерті. Хіба не парадоксально — оберігати життя й забувати ним користуватися? Мольєр сміється над героєм, але не засуджує його цілком. Страх робить людей одночасно смішними й уразливими.
Ця комедія й досі залишається актуальною. Вона дозволяє посміятися над лікарями, пацієнтами, хитрунами й над тим, хто завжди знає, як краще розпорядитися чужим життям. Одночасно вистава нагадує: поки звучить музика й відчиняється завіса, маємо щось набагато цікавіше за тривоги.
У нас є саме життя
Якщо Смерть завітала на виставу, нехай трохи зачекає. Другий акт ще не дограли.
«Мольєр» — це комедія про страх перед смертю, яка перетворюється на історію про жагу до життя. І доказ: інколи найкращі ліки — це сміх, музика й вечір у театрі.
Фото Дмитра Скворцова
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
