Ключові моменти:
- Вулицю Онезьку перейменували на Евлії Челебі.
- Евлія Челебі мандрував українськими землями у XVII столітті.
- Він залишив опис Хаджибея, що стояв біля Чорного моря.
- Його «Книга мандрів» стала важливим історичним джерелом.
Коли перейменування — в тему
Сучасну карту Одеси часто сприймають як даність. Проте значна кількість вулиць отримала свої назви далеко не через місцеву історію. Так було й із Онезькою вулицею в Хаджибейському районі.
У лютому 2025 року міська рада офіційно закріпила нову назву — вулиця Евлії Челебі. Відтоді ця назва фігурує в офіційних адресах.
Вулиця Евлії Челебі на карті Одеси
Евлія Челебі — мандрівник XVII століття, який присвятив життя подорожам. Він описав багато міст і земель у десятитомній «Книзі мандрів». Серед описів є й згадки про наші краї, зокрема про Хаджибей.
Отже, на місцевій мапі замість географічно далекої назви тепер стоїть ім’я людини, яка бачила ці землі. Він залишив письмові свідоцтва про них. Далі — детально про те, що саме Челебі писав про Хаджибей і чому його ім’я дісталося одеській вулиці.
Хто такий Евлія Челебі і чому він присвятив життя мандрівкам
Архангельськ, Астрахань, Іваново, Іркутськ, Краснодар, Медвеж’єгорськ, Москва — і ще багато міст. У всіх них є вулиця Онезька. Ця назва походить від карельського озера Онега, приєднаного в 1940 році.
Для Одеси така назва виглядала чужорідно. Тож у 2025 році вулицю Онезьку в Хаджибейському районі перейменували в межах дерусифікації топонімів.
Тепер це вулиця Евлії Челебі. Евлія народився в Османській імперії в 1611 році і прожив 71 рік. Понад 40 років свого життя він провів у мандрах.
Він походив із родини придворного ювеліра і здобув ґрунтовну освіту при султанському дворі. Вивчав граматику, музику, каліграфію, поезію, право й теологію. Опанував грецьку, татарську, вірменську та перську мови.
Він знання Корану тримав напам’ять. За його словами, у 1630 році пророк Магомет явився йому уві сні. Магомет нібито порадив присвятити життя мандрам.
Початок подорожі тривалістю у 50 років
Батько, Мехмед, благословив сина на подорожі. Він порадив відвідати святі місця, степи, пустелі, гори, міста й замки. «Напиши книжку під назвою «Книга мандрів»», — нібито сказав батько.
За роки мандрів нотатки Челебі справді переросли в десять томів. Перші його подорожі проходили по Сирії, Палестині, Вірменії, Азербайджану і Кавказу.
Після цього він побував в Австрії, Угорщині й Трансильванії. Роки мандрів зробили його одним із найпильніших європейських спостерігачів свого часу.
Мандрівник Евлія Челебі
Він багато мандрував по українських землях. З фортеці Ор-Капи, нині Перекоп, почав мандрівку Кримом. У своїх нотатках вказав, що Перекоп визначав північну межу Кримського ханства.
За його словами, кочові племена платили хану за випас стад. Вони також постачали в Крим олію, мед, худобу й російських рабів.
Челебі побував у Фракії, Македонії та на острові Крит. Як правовірний мусульманин, він здивувався деяким європейським реаліям. Західну цивілізацію він позначив словом «Кафірістан».
Він обурювався великою кількістю статуй святих. Про це написав: «Скільки в них богів — не дай Боже!».
Челебі описав середньовічну Європу. Не точно
Його «Книга мандрів» має велику пізнавальну цінність, але не є бездоганно точною. У ній є хибні відомості та перебільшення. Наприклад, Брацлав він помилково прив’язав до річки Тясмин.
Хотинський замок у нього налічував 80 веж, хоча їх було близько п’яти. У передмісті Львова він бачив 84 тисячі палаців. І Київ у нього фігурує під ім’ям «Кирилов».
Челебі писав і про Москву, стверджуючи про тамтешні поховання й коронації в «Кирилові». Ці фрази свідчать про сприйняття, але не про точну географію чи політичну історію.
Взагалі, він двічі відвідав наші землі — у 1641-му та у 1656–1657 роках. Мандрував він не сам, а в супроводі високопоставлених османських чиновників.
Опис зустрічей підкреслює, що гостей приймали пишно. У Шаргороді на їхню честь провели парад і зібрали 50 возів подарунків для султана.
В Умані влаштували гарматну і мушкетну залпу. У Кам’янці, за спогадами Челебі, туркам надали 500 возів провіанту.
В Ладижині, ймовірно, перебільшили: там нібито влаштували «бенкет духу» із трьома залпами по 50 тисяч рушниць, потім ще й 500 гармат. І додали 100 возів із дорогими товарами.
Челебі описує ігнор Черкас. Тамтешній правитель, за його словами, виявився «проклятим безбожником». Місцеві човни нібито використовували для нападів на прибережні землі Чорного моря.
Він також фіксує Кременчук і Канів, де бачив 5000 будинків, п’ять церков, торгові ряди й сади. У Підгайцях його вражали численні військові контингенти.
Що розповів Челебі про землі, де розташована Одеса
Челебі залишив опис Хаджибея — попередника Одеси. Він не бачив тут великого міста. Коли проходив ці місця в середині XVII століття, бачив руїни фортеці.
У своїх нотатках він називає Хаджибей «Ходжабай» — варіант імені Кочубей/Хаджибей. За його словами, це була покинута фортеця на крутій скелі біля моря.
Руїни, писав він, добре збереглися й були помітні здалеку. Назва, за легендою, походить від шанованої особи — Ходжі.
Титул «ходжа» означає «пан», «учитель» або «господар». У народних казках і бувальщині ми знаємо, наприклад, Ходжу Насреддіна. Челебі згадує Ходжу Байя — «багатого» господаря.
За розповіддю, султан Баязид після взяття Аккермана дозволив Ходжі-Баю збудувати укріплення. Він одержав отари овець і оселив там воїнів. Так виникла назва Ходжабай.
Челебі не описує великого населенного пункту. Його опис радше відповідає зруйнованому укріпленню або малому поселению. Дослідники вказують, що у XVII столітті Хаджибей відігравав роль орієнтира для моряків.
Морська пристань у районі Одеської затоки активно використовувалася, зокрема запорожцями. Питання про точне місцезнаходження фортеці залишалося відкритим.
Деякі дослідники вважають, що фортеця стояла на скелі в районі нинішнього Приморського бульвару. Саме це місце відповідає опису Челебі про укріплення біля моря.
Нині на тому місці проводять археологічні розкопки. Вчені знайшли залишки античної стіни віком близько 2,5 тисячі років. Виявили й артефакти генуезького періоду, та, ймовірно, вежу середньовічного Хаджибейського замку.
Знахідки підривають міф про те, що Одеса виникла «на порожньому місці». Археологія підтверджує давнє заселення цього узбережжя.
Попереду ще багато археологічної роботи і дискусій про вік Одеси. І все ж Евлія Челебі заслужив своє місце в одеській топоніміці. Він залишив нам описи Хаджибея ще до появи Одеси.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
