Ключові моменти:
- В Одесі вулиця та провулки Черепанових тривалий час були частиною міської карти
- У межах деколонізації Другий провулок отримав нову назву — Барвінковий
- Однак частина старих найменувань не зникла повністю, що породило запитання серед мешканців
- Деякі назви «зникли» з карт і документів, і їхня доля потребує додаткової перевірки
Як прізвище Черепанових поступово зникає з карт Одеси
У рішенні міської ради №2072-VIII від 24.04.2024 зазначено, що підстава для зміни назви — Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Чому при цьому було перейменовано лише Другий провулок Черепанових, у рішенні прямо не пояснюється.
До 2008 року в Одесі існував і Третій провулок Черепанових, але згодом він став частиною вулиці Транспортної. Ситуація з вулицею Черепанових лишається невизначеною: офіційних документів про її перейменування знайти не вдалося. На різних картах вона фігурує по-різному — десь як вулиця Черепанових, десь як відтинок Транспортної.
Хто такі «Чеперанови» — батько й син
У шкільних підручниках часто говорять про «братів Черепанових», які нібито створили перший російський паровоз. Насправді це були не брати, а батько і син, і їхній внесок варто розглядати з деякою корекцією: вони не стільки винайшли паровоз, скільки адаптували та розвинули вже відомі ідеї.
Батько — Юхим (1774—1842), син — Мирон (1803—1849). Обидва походили з Уралу та були кріпаками. Юхим з молодих років працював на заводі, займався гідротехнікою й водяними двигунами, створив металеву водопідіймальну машину на кінній тязі.
Юхим одружився й виховав сина Мирона. У 1815 році Мирона взяли на роботу до заводської контори через «високу грамотність». У 1819–1820 роках батько й син організували механічну майстерню з токарними, слюсарними, свердлильними й гвинторізними верстатами — там розробляли й виготовляли різні механізми.
З 1822 року й до смерті в 1842 році Юхим був головним механіком заводів у Нижньому Тагілі. Черепанови значно вдосконалили металургійні механізми, лісопилки та борошномельні млини. Особливу увагу вони приділяли паровим машинам: починаючи з 1820-х, вони збудували близько 20 парових машин різної потужності — від 2 до 60 «конячок».
У 1825 році Юхима відряджали до Швеції для ознайомлення з місцевими машинами, а в 1833 році Мирон побував в Англії, вивчаючи залізничну техніку. Повернувшись, у 1833–1834 роках вони створили перший у тих краях паровоз, у 1835 році — другий, потужніший. Також вони проклали залізницю від рудника до заводу. За ці досягнення батько й син отримали свободу — їх звільнили від кріпацтва.
Цікаво, що локомотиви Черепанових не прижилися за межами заводу, а згодом навіть у самому підприємстві їх замінили кінною тягловою силою. Причини прості: власники коней захищали власні інтереси, кам’яних покладів вугілля в регіоні не було, тому паровози працювали на дровах — витратно. Крім того, утримання паровозів було дорогим і окупалося лише при великих обсягах перевезень, яких тоді не було.
Зауважимо також, що в Харкові існувала вулиця Черепанових, яку у січні 2024 року перейменували в рамках деколонізації — це пов’язано з поверненням історичних або нейтральних назв.
Увага! Підготовлено повний список старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено), який може бути корисним мешканцям і гостям міста.
Історична довідка. Хто створив перший паровоз
Перші спроби створення парової самоходної машини датуються XVIII століттям: у 1769 році француз Нікола Жозеф Кюньо створив паровий тягач для перевезення артилерії — триколісний апарат, що рухався зі швидкістю близько 3–4 км/год по ґрунтовій дорозі. Це була рання форма парового локомотива, але вона була досить важкою та незручною.
Перші рейкові паровози з’явилися в Англії. Річард Тревітік у 1804 році збудував локомотив для шахтної залізниці, який міг тягнути вагони з вантажами. Масове поширення паровозів пов’язане з Джорджем Стефенсоном: у 1825 році він запустив першу регулярну громадську залізницю з паровозним рухом, і його конструкції стали основою для подальшого розвитку залізничної техніки.
Чому провулок назвали Барвінковим?
Під час переіменувань 2023–2024 років у межах деколонізації в Одесі застосували серію рослинних нейтральних назв, серед яких «Барвінковий». Такі варіанти обиралися як заміна радянських або російських топонімів для надання вулицям українського звучання.
Барвінок — традиційна українська рослина, символ життя, вічної любові та дівочої краси. Назва «Барвінковий» була запропонована топонімічною комісією як частина серії етнічних рослинних назв (наприклад, Калинова, Квіткова), пов’язаних із національною культурою.
Раніше публікували матеріал про одне з найрезонансніших перейменувань вулиць Одеси — як Якіра стало Рабіна. Також були пояснення щодо перейменування провулка Матросова на Лобановського.
Читайте також: Рішення, що випередило декомунізацію: як вулиця Орджонікідзе в Одесі стала Розумовською
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Редакція вивчила рішення міської ради №2072-VIII від 24 квітня 2024 року, де вказано, що перейменування проводилися в межах закону про деколонізацію топонімії. Також зіставили сучасні цифрові карти міста із архівними адресними даними. Автор матеріалу перевірив історичні джерела про Юхима і Мирона Черепанових, щоб відокремити популярні міфи від підтверджених фактів.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
