Історія церковного свята
Апостол Андрій народився і проживав в Віфсаїді, у Сирії. За деякими переказами, його батько був рибалкою, тож Андрій продовжив цю діяльність. Крім цього, відповідно до Євангелія, святий був молодшим братом апостола Петра.
Одного разу, коли Андрій рибалив на озері, йому явився Ісус Христос. Саме Андрій першим відгукнувся на заклик Спасителя, за що отримав ім’я Первозванний.
Апостол став одним з найближчих учнів Господа, супроводжуючи Спасителя на проповідях. До того ж Андрій був присутній на Святій Вечері, Розп’ятті, Воскресінні та П’ятдесятниці.
Святий Андрій, картина Рубенса (зображення: Вікіпедія)
Вважається, що після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, щоб з’ясувати, де проповідувати Євангеліє. Святому Андрію випали Віфінія, Македонія, Фракія та Скіфія – саме на території останньої утворилася Україна. За легендами, які описані в “Повісті минулих літ”, Андрій передбачив появу Києва, благословивши це місце.
Проповідуючи християнство, апостол також володів даром зцілення та міг здійснювати дива. Наприклад, за одними з легенд, з місця, в яке Андрій Первозванний стукав посохом, починало бити цілюще джерело з чистою та смачною водою.
Наприкінці свого шляху проповідника апостол відправився до Греції. На той час правителем був єретик Нерон, який звелів стратити святого, розіп’явши його на косому хресті.
Апостол прийняв мученицьку смерть заради віри, в момент смерті осяяний Небесним світлом. З повагою знявши тіло Святого для поховання, християни спорудили на місці страти величний храм.
Що не можна робити в День Андрія
В День шанування святого варто дотримуватися певних заборон для духовного очищення. Зокрема, сьогодні не можна:
- шити, прясти або ткати – може прийти лихо
- працювати фізично без поважної причини
- багато працювати інтелектуально – предки вірили, що так можна втратити розум
Крім цього, триває Різдвяний Піст, в який не можна вживати яйця, молочні та м’ясні продукти. Найкраще цього дня присвятити час духовності, молитвам, допомозі близьким та рідним.
Проте День Андрія Первозванного збігається з народним обрядовим святом, коли дівчата та хлопці переходили до вікового класу дорослих. Тому пращури влаштовували вечорниці з ворожіннями та обов’язковим “відкушуванням калити” – обрядового коржика.
