Два ставки і найцінніше дерево
Станція розташована на вулиці Виноградній, і вже за сіткою проглядається розкіш дендропарку.
З обох боків розташовані два невеличкі ставки. Один з них населений лебедями та качками, а в іншому плавають зграйки золотих рибок та кої.
Ландшафтним дизайном тут опікується завідувачка дендропарку та методист Ольга Макарова.
– Найцінніші для нас дерева – це гінкго білоба, які ми виростили з насіння, зібраного дітьми 24 роки тому. Щодо квітів, віддаємо перевагу неприємливим рослинам, які витримують спеку, – розповідає пані Ольга.
Отже, пройдемося парком.
Група туй вишикувалась, немов святкові свічки, а поруч – ніжні квіти. На іншій ділянці – акцент на трояндах перед якими розташувалася мила фіолетова лаванда. А далі, ніби екзотична прикраса, – книфофія.
Працівники станції навіть створили стежку з пеньків, щоб обережно пройти квітучим килимом. І ось сюрприз – пухнаста ковила, яка при сонячному сяйві має золотистий відтінок.
– У дендропарку висаджено безліч злаків – міскантус, пеннісетум, вівсяницю. Ми сформували природний сад, де основними складають дерева та кущі, а все інше – приємне доповнення, – пояснює завідувачка.
Виходимо з дендропарку, щоб ознайомитися з мешканцями мінізоопарку.
Чому лелеки не хочуть відлітати, а мавпи потрапили у новини?
Тут нас зустріла директорка Ізмаїльської станції юннатів Людмила Філобок.
– Майже 12 років на станції живуть лелеки, які навіть не планують відлітати. Одне лелеченя було врятоване колишньою директоркою станції Ларисою Остряковою – вона його виходила і тепер дивіться, який красень виріс. На станції юннатів також є інші птахи, яких люди врятували та принесли до нас. Одна лебідка потрапила в рибальську сітку і, поранену, привезли до мінізоопарку. Інша заплуталася в дроті та впала на подвір’ї. На щастя, господарі вчасно помітили і надали допомогу.
Бешкетники – наші мавпи, які приїхали з Одеського зоопарку, вже стали героями місцевих новин – їм подобається влаштовувати прогулянки територією станції.
– У нас близько 60 видів тварин та птахів, загалом три сотні мешканців, – продовжує екскурсію Людмила Філобок. – Лисичка Афіна приїхала з Тузлівських лиманів. Вона пройшла операцію після потрапляння в капкан і, на жаль, у природі не змогла б вижити, тому наші працівники привезли її до нас.
Протягом п’яти років у нас живуть дикобрази Герой та Красуня. Маємо три види павичів – загалом 15 птахів.
Мешканці станції звикли до відвідувачів – не бояться підходити близько та смакувати смаколики. Хоча деякі зовсім не звертають уваги на людей. Наприклад, єнот діловито піднімається сходинками, подивився і знову вниз. А сипуха зверху пильно оглядає все навколо. Ще є маленький куточок для мишенят, кроликів, шиншили, їжачка та морських свинок.
Стривожені війною
Працівники пильно спостерігають за поведінкою тварин. На початку великої війни вони помітили, як індичка під час повітряної тривоги кликала своє потомство і тривожно дивилася в небо. Тепер тварини звикли до нових реалій, проте турбота і ласка залишаються незмінними.
Влітку діти постійно приходять на станцію юннатів та допомагають працівникам: поливають квіти, годують тварин, а з дозволу директора організовують пікніки. Тут завжди затишно, тому відвідувачі із задоволенням проводять свій час на станції, роблять світлини і малюють тварин, які охоче позують.
