Ключові моменти:
- 2-й провулок Ползунова перейменували в Одесі влітку 2024 року.
- Іван Ползунов створив одну з перших паросилових установок.
- Григорій Гусак-Гусаченко керував українським підпіллям в Одесі.
- У 1920 році чекісти заарештували й розстріляли Гусак-Гусаченка.
Чому 2-й провулок Ползунова отримав нове ім’я
Влітку 2024 року міська влада в Одесі перейменувала 2-й провулок Ползунова.
Рішення стало частиною програми дерусифікації назв вулиць і міських об’єктів.
Провулок отримав нову назву на честь Григорія Матвійовича Гусак-Гусаченка.
Він був українським військовим і керівником підпільної організації в Одесі 1920 року.
Таким чином з карти міста зникло ім’я Івана Ползунова. Натомість вшанували діяча українського підпілля.
Ползунов — винахідник парової установки
Іван Ползунов (1728–1766) створив одну з перших паросилових установок в імперії.
Їм також приписують розробку двоциліндрового парового двигуна. Народився в Єкатеринбурзі.
У дитинстві він навчався в гірничозаводській школі при місцевому металургійному заводі.
Почав кар’єру як учень на заводі. У 1747 році його відібрали для роботи на царських заводах.
У 1750 році заводська адміністрація призначила його на молодший шихтмейстерський чин.
Парову машину він створив навесні 1766 року, незадовго до смерті.
Машина мала висоту приблизно триповерхового будинку. Деякі деталі важили кілька тонн.
Вода кипіла в котлі з металевих листів. Пара надходила в два триметрові циліндри.
Поршні тиснули на коромисла, які з’єднувалися з міхами для роздмухування печей.
Проєкт надіслали імператриці Катерині II. Ползунову виплатили винагороду в розмірі 400 рублів.
Деякі сучасники відзначали новизну його установки і її відмінність від європейських зразків.
Ползунов помер у травні 1766 року від хвороби за тиждень до пробного запуску машини.
Його могилу пізніше втратили, а першоджерела про деталі життя залишилися фрагментарними.
Український підпільник в Одесі
Григорій (іноді Георгій) Матвійович Гусак-Гусаченко народився 1896 року.
Він служив у царській армії і мав військове звання прапорщика.
У 1918 році приєднався до військ Директорії УНР на Полтавщині.
Під час громадянської війни він спочатку опинився серед «білих» і командував добровольчим загоном.
До 1920 року його загін входив до складу білогвардійського Дроздовського полку.
Після цього він остаточно перейшов на бік УНР і формував українські частини.
Коли білі залишили Одесу, Гусак-Гусаченко залишився в місті. Він очолив підпільну організацію.
Організація мала підготувати антибільшовицьке повстання в Одесі та регіоні.
План полягав у тому, щоб загін під прикриттям «червоних» вирушив на фронт.
Після прихованого переходу він мав підняти повстання і перейти на бік УНР.
Але радянські органи безпеки діяли активно. У травні 1920 року вони заарештували багатьох підпільників.
Гусак-Гусаченко спочатку вдався до втечі, однак у грудні 1920 року його знову затримали й розстріляли.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
