Дідусь: встиг повоювати і з фашистами, і з японцями
Після деокупації села від фашистів у березні 1944-го юнак закінчив курси трактористів, і вже у жовтні, коли сповнилося йому 18 літ, поповнив лави танкістів однієї з бронетанкових армій Першого Українського фронту.
Коли 8 травня підписувалась капітуляція німців у Берліні, танк під його керуванням звільняв Прагу. Тоді у Празькій операції було підбито та згоріло 373 радянські бронемашини. Бойовий механік Пилип Діхтяр дивом вижив, але у голові й досі носить ворожий осколок.
У серпні бойові дії з Європи перекинулись на Далекий Схід. Ветеран пригадував, як японці майстерно маскувались в сопках, закутавшись у собачі дохи, і зненацька нападали на колони.
Після війни бравий танкіст повернувся додому з бойовими нагородами на кітелі.
Він створив сім’ю, має сина, люблячу невістку, по двійко онуків та правнуків. Тішиться Пилип Григорович, що діждався вже 80-ї переможної весни, та сподівається, що й перемога над росіянами не забариться. Адже пліч-о-пліч з побратимами воює і його онук.
Онук: командує підрозділом і співає рок
Востаннє дідусь із онуком бачилися минулого вересня, коли старлей Діхтяр лише на годинку завітав до рідної хати.
А днями офіцерові за 17-ліття військової служби та ратні подвиги на війні присвоїли капітанське звання. Серед нагород – і Срібний хрест головнокомандувача ЗСУ та Міністерства оборони.
37-річний онук адамівського фронтовика Сергій Діхтяр командує підрозділом бригади морської піхоти. Бойовий фах на початку війни він опановував у Норвегії.
Звільняв та боронить південь України. Його підлеглі відгукуються, що їхній командир береже своїх морпіхів, вміло командує та воює. Тепер, після ротації, його команда чекає на нове бойове завдання.
Крім того, офіцер Діхтяр з позивним «Робінзон» – вокаліст одеської рок-групи «365 градусів за Фаренгейтом», яка виконує авторські пісні. Особисто Сергій написав чутливу пісню про війну «Кружка».
Напередодні Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Сергій Діхтяр ненадовго вирвався на Любашівщину, привітав дідуся зі святом і, як годиться, подарував старенькому дещо з військового обмундирування.
– Найбільше мрію, щоб нарешті клята війна закінчилася, запанувало мирне життя в моїй рідній Україні, а Сергійко повернувся додому, – поділився заповітним бажанням останній ветеран Другої світової з Любашівщини Пилип Діхтяр.
Читайте також: Як живе та чого найбільше хоче останній ветеран Другої світової з Любашівки
