Ключові моменти
-
Жінки з громадської організації «Наша спадщина-Рені» відзначили День української хустки, обʼїхавши села Бессарабії та популяризуючи традицію через безпосереднє спілкування й зустрічі.
-
Історії українок, болгарок і гагаузок підкреслили значення хустки як родинної реліквії, що передається з покоління в покоління та зберігає памʼять про долі жінок.
Як у Бессарабії відзначали День української хустки
7 грудня відзначають День української хустки — неофіційне свято, яке започаткували у 2019 році. Його мета — увіковічнити українську традицію й обʼєднати жінок задля збереження культурної спадщини.
У цей день часто роблять світлини в хустках і діляться ними в соціальних мережах.
Активістки ГО «Наша спадщина-Рені» вирішили піти далі: вони відвідали одне гагаузьке та два молдовські села Ренійської громади, вбрані в хустки, щоб показати красу традиції й запропонувати ідеї, як додати українську хустку до повсякденного гардеробу.
Хоч погода підвела — ішов дощ із поривчастим вітром — яскраві хустки підняли настрій як учасницям акції, так і мешканкам сіл.
Активісти ГО «Наша спадщина-Рені» в гагаузькому селі Котловина
Однак хустка — це не просто елемент одягу.
«Ми з кумою якось приїхали в гості до її тьоті в Подільський район», — розповідає мешканка Рені Галина Абрамова. «Вона відкрила шафу — і там до стелі стопка хусток. І про кожну розповідає: ту Одарка подарувала, ту — тітя Маруся. Одна була для хрещення, інша — для вінчання… Я просила: “Продай хоч одну”. А вона відказала: “Боже збав! Це не просто подарунки, це свято в хаті”. У мене теж є дорога хустка від мами. Вона вже з дірочками, але для мене безцінна. Нещодавно рідна тітка Ніна Коротун подзвонила й сказала: “Зайди, я мушу передати тобі дві хустки — свою й тьоті Марусі”. Це не подарунок до свята — хустки передаються у спадок дочкам, невісткам, племінницям. Я сама не люблю шапки й берети — завжди повʼязую голову хусткою».
Галина Абрамова, ліворуч
Звичая зберігати хустки притаманне не лише українкам. У болгарки з села Євгенівка Буджакської громади Тетяни Дімітрової також велика колекція хусток у шафі.
«І жодної з них я не купувала», — каже баба Тана, демонструючи свій жіночий скарб. «Це все — подарунки. Хустки дарують на свята, на похорон та на поминки. У цих хустках відображено все моє життя. Я завжди виходжу у хустці, ніколи не зʼявляюся без неї на подвірʼї».
Болгарка Тетяна Дімітрова – завжди у хустці
Родинні хустки бережуть і гагаузки. Домна Бринза з села Котловина Ренійської громади зберігає вовняні чорні хустки з шовковою бахромою, що передавалися їй у родині.
Гагаузька Домна Бринза з хусткою бабусі
«Одну я передала до музею, а хустку бабусі мого чоловіка залишила собі», — каже Домна. «Колись я передам її дочці».
Читайте також:
- Як бабусі «запалили» Дерибасівську болгарськими танцями: секрети їхньої енергії та довголіття
- У дівчини з Болграду загинув чоловік: як каміння повернуло її до життя
- Від ароматизаторів до іменних іграшок: як на Одещині заснувати крафтовий бізнес з нуля
Повідомлення: «Жінки на Одещині влаштували незвичайну подорож до Дня української хустки» було опубліковане раніше.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
