За даними Українського інституту книги, у 2024 році 30% українців віком від 16 до 59 років відповіли, що ніколи не читають друкованих книг. Для порівняння, у 2020 році цей показник становив 33%. Водночас вже не один рік частка тих, хто взагалі не читає книги, знаходиться на рівні 30-34%
Начальник відділу стратегічної роботи Українського інституту книги Юрій Марченко звертає увагу на те, що якщо додати до цієї статистики тих, хто читає лише кілька разів на рік, то вийде, що книжок фактично немає в житті половини дорослих українців.
У порівнянні з країнами Європи, Україна займає середні позиції. Читання менш поширене, ніж у Скандинавії, але ситуація краща, ніж у Румунії, Словаччині чи Португалії. Найближчою до України за читацькими звичками є Польща.
Люди аргументують зниження інтересу до книг тим, що під час війни не можуть зосередитися на читанні, тоді як інші використовують літературу як спосіб втекти від реальності або вивчити історичний досвід.
“Багато хто сприймав читання як терапію. Це можуть бути легкі книги, які відволікають, або література про історію війн та військовий досвід”, – зазначає виконавча директорка видавництва “Наш Формат” Анастасія Нікітіна.
Попри те, що частка людей, які зовсім не читають друкованих книг, залишається значною, в Україні зростає інтерес до окремих жанрів літератури. Значно зріс попит на книги українською, зокрема через зниження популярності російських авторів. Як розповідає Дмитро Осколков, директор видавництва “Книголав”, українці все частіше обирають переклади світової класики, бестселери, а також книги про національну ідентичність і літературу про Другу світову війну.
