Екологічна криза в Одесі: реальний стан Чорного моря

Наприкінці грудня плями соняшникової олії досягли узбережжя Одещини, зайнявши до 25 кілометрів берегової лінії. Витік стався внаслідок ворожих ударів по портовій інфраструктурі. Хоча вже за декілька днів на більшості пляжів явні сліди забруднення зникли, екологи попереджають: відсутність видно́ми плям на поверхні води не гарантує, що шкода для морської екосистеми не залишилася.

Про реальні масштабі екологічних наслідків, строки розкладання олії в морському середовищі та вплив подібних викидів на морську фауну журналісти поспілкувалися з екологом Владиславом Балінським.

Наслідки витоку олії у Чорне море

Екологічні наслідки витоку соняшникової олії стали помітними вже в перші дні після ударів. Узбережжя Одещини встелили загиблі морські птахи, а волонтери працювали майже безперервно, рятуючи тих, кого ще можна було врятувати. Частина птахів загинула в морі і не була викинута на берег, інші померли пізніше — після контакту з олійною плівкою та настання морозів. Через це, на думку науковців, кількість виявлених загиблих — лише «верхівка айсберга».

“Приблизно 2000 птахів могли загинути. З тих, кого вдалося зібрати волонтерам, — близько 400 особин. Але це тільки частина: одні вижили після рятувальних заходів, інші лише частково контактували з рідиною і пізніше загинули через морози”, — розповідає еколог Владислав Балінський.

На перший погляд, соняшникова олія не нагадує типовий токсичний забруднювач: вона знайома в побуті, не має різкого запаху й не сприймається як промислова небезпека. Проте в морській воді ці властивості проявляються інакше — під впливом холоду й ультрафіолету олія швидко загусає й перетворюється на липку масу. Вона щільно прилипає до пір’я, руйнуючи захисні функції птахів, і навіть після численних очищень продовжує залишатися на тілі.

“Більшість із тих 400 птахів, на жаль, теж загинула — або під час лікування, або після випуску. Виявилося, що соняшникова олія виявляється складнішим забруднювачем для птахів, ніж мазут чи нафта”, — підкреслює еколог.

Особливо вразливими виявилися пірникози — птахи, чиє життя повністю пов’язане з водою. Вони рідко виходять на сушу й не пристосовані до тривалого перебування поза морем: їхня анатомія пристосована для плавання й пірнання, тож будь-яке забруднення води для них — часто вирок. У неволі такі птахи швидко втрачають фізичну форму і хворіють.

“Це дуже складні для утримання птахи. Вони виключно рибоїдні, майже не пристосовані до суші: лапи в них зсунуті назад, вони постійно спираються на тверду поверхню”, — пояснює Балінський.

Саме через це навіть у реабілітаційних центрах пірникози масово гинули: пролежні, інфекції та порушення обміну речовин ставали неминучими. До того ж додавалася інтоксикація від залишків олії. У сукупності це робило порятунок багатьох особин майже безнадійним, а кожна врятована пташка вимагала величезних зусиль від волонтерів.

Морська екосистема

Проблема виходить за межі лише птахів. Найбільший екологічний удар відбувається тоді, коли олія утворює плівку на поверхні води. Саме на цій межі проходять критично важливі процеси газообміну, і тут мешкає планктон — основа морської харчової мережі.

“Коли олія вкриває поверхню, вона перекриває доступ кисню у воду і значно ускладнює біологічні процеси. Це і призводить до заморних явищ”, — пояснює еколог.

Далі запускається ланцюгова реакція: гине планктон — немає їжі для мальків, менша кількість риби — менше корму для птахів і хижаків. Порушується баланс усієї екосистеми. Тож навіть якщо поверхня моря здається чистою, внутрішні процеси можуть залишатися порушеними ще довго.

Олія біля узбережжя Одеси

Ще гірших наслідків вдалося уникнути в значній мірі завдяки погодним умовам. Вітер і течії визначили напрям розповсюдження плями. Якби забруднення залишилося замкненим в Одеській затоці, наслідки для екосистеми були б набагато масштабніші. Місто, по суті, врятувала випадковість.

“Нам дуже пощастило. Напрямок вітру швидко змінився, і те, що було замкнене в Одеській затоці, винесло у відкрите море. Більша частина забруднення взагалі не потрапила у саму затоку”, — зазначає експерт.

Але “пощастило” не означає, що проблема зникла: забруднення просто перемістилося в інші райони. Частина олії могла осісти на дно, утворивши локальні осередки забруднення. Саме в осаді криється серйозна небезпека, оскільки такі ділянки можуть впливати на організми роками. Поки відсутні системні дослідження, масштаби шкоди залишаються нез’ясованими.

“Наслідки стосуються не лише Одеської затоки, а всієї 140-кілометрової ділянки узбережжя. Питання в тому, де саме осіли ці відкладення і якою буде їх дія на донні екосистеми”, — підкреслює Балінський.

Отже, екоцид ще не завершився — він просто перейшов у менш помітну фазу. Лише комплексні наукові дослідження зможуть показати реальний обсяг завданої шкоди. Масова загибель пірникоз уже стала індикатором того, наскільки вразливою може бути морська екосистема під час війни.

Раніше повідомляли, що ворог не припиняє атак на півдні: російські війська обстріляли об’єкти енергетики в Одесі. Також писали про те, як одеський ланжерон покрився льодом та про сучасний стан пляжу.