Згідно з інформацією з надійних джерел, нещодавно високопрофільний керівник компанії обговорив можливість відновлення масштабного проєкту на Сахаліні, якщо уряди обох країн дадуть “зелене світло” у контексті мирного процесу в Україні.
Переговори від Exxon очолював один із її провідних керівників, старший віце-президент Ніл Чепмен. Інформація про зустріч була відома лише кільком особам.
За словами джерела, останніми тижнями гендиректор Exxon Даррен Вудс обговорив із Дональдом Трампом можливість відновлення діяльності компанії в Росії.
Інше поінформоване джерело зазначило, що під час президентства Джо Байдена та адміністрації Трампа, Exxon і інші компанії отримали дозвіл від США і ліцензії від Міністерства фінансів на проведення переговорів із заблокованими активами щодо російських партнерів.
“Перший раунд переговорів відбувся незабаром після виходу Exxon з Росії у 2022 році”, – згідно з інформацією WSJ.
Високопрофільний представник адміністрації зазначив, що керівництво компанії також звернулося до уряду США за підтримкою у випадку повернення до Росії й отримало її.
Активізація переговорів
За інформацією джерел WSJ, переговори між Exxon та “Роснефтью” щодо відновлення партнерства активізувалися приблизно в січні 2025 року, після інавгурації Трампа.
У лютому високопрофільні представники урядів США і Росії зустрілися публічно в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) для початку переговорів про припинення війни. Росія обіцяла американським компаніям інвестиційні можливості, зокрема у сфері розробки енергетичних ресурсів Арктики.
Згідно з інформацією від деяких осіб, які були в курсі переговорів, Чепмен з Exxon та генеральний директор “Роснефти” Ігор Сечин провели закриту зустріч у столиці Катару Досі. Сечин підпадає під санкції США, і американським компаніям в основному заборонено взаємодіяти з ним без ліцензії Міністерства фінансів, яку отримала Exxon.
WSJ зазначили, що одну з перешкод для повернення корпорації до Росії було усунено диктатором Володимиром Путіним під час саміту на Алясці – він підписав указ, що дозволяє іноземним компаніям володіти акціями російської фірми, яка займалася проєктом Сахалін після виходу Exxon.
Умови включають постачання обладнання та запасних частин з-за кордону, а також лобіювання скасування санкцій.
“Повернення Exxon, ймовірно, залежатиме від умов, які запропонує Росія. Компанія прагне компенсувати збитки від виходу з Сахаліну”, – стверджує видання.
Умови змінилися
Водночас, за задумами авторів WSJ, якщо Exxon повернеться, компанія зустрінеться з новими умовами для ведення бізнесу.
Економіка Росії сповільнилася під тиском санкцій, високих процентних ставок та інфляції, а конфіскація активів державою стала звичною справою. Більше того, в умовах війни Кремль посилив контроль над величезною енергетичною галуззю країни.
У виданні зазначили, що ринок російської нафти зазнав змін. Європа відмовилася від російської сировини, а нафтопереробні заводи в Індії та Китаї готові її купувати. Трейдери, які займаються купівлею та продажем нафти, здебільшого роблять це через непрозорі компанії в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Проєкт “Сахалін-1”
“Сахалін-1” є консорціумом з видобутку нафти та газу на острові Сахалін та на шельфі Охотського моря. Цей проєкт, названий на честь російського острова, включає три нафтові родовища і став однією з найбільших інвестицій Exxon, укладених ще у 1995 році.
Консорціум підписав угоду про розподіл продукції з російським урядом у 1990-х роках, а постачання нафти почалося в 2005 році. Експорт із Сахаліну переважно йде до азіатських покупців, які продовжують купувати російську нафту після вторгнення, на відміну від європейських компаній.
Exxon керувала цим проєктом і володіла 30% акцій разом з державною компанією “Роснефть” та японськими й індійськими компаніями, які досі ведуть свою діяльність там.
Після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року Exxon знизила видобуток нафти в Росії та оголосила про намір продати свою частку, списавши її вартість на понад 4 мільярди доларів.
Після цього Москва заблокувала продаж, а згодом знищила частку Exxon, який охарактеризував цей крок як “експропріацію”.
Цей найбільший виробник нафти на Заході після розпаду СРСР активно діяв у Росії більше, ніж більшість інших компаній, тому його вихід після вторгнення був особливо відчутним.
