Ключові моменти:
- Одеський стиль сформувався в епоху порто-франко, коли місто було відкритим для європейської моди
- Правило «тримати фасон» стало не лише модною вимогою, але й соціальним кодом та інструментом виживання
- У радянські часи модні традиції зберігали приватні кравці — особливо майстри Молдаванки та Малої Арнаутської
- Сьогодні одеські модельєри та моделі впливають на світові тренди — від Парижа до Токіо
Матеріал підготовлено на основі відео, у якому знавець історії та моди Одеси Олена Кудряшова розповідає про еволюцію місцевого стилю від порто-франко до наших днів.
У тексті використано дані зі сценарію відео: згадки про європейських кравців, роль Надії Ламанової, розвиток індивідуального пошиву в радянський період, шлях бренду Арбер та участь одеських моделей і дизайнерів у міжнародній індустрії. Також наведена інформація про сучасні модні платформи, зокрема Odessa Fashion Day, і їх зміни в умовах війни.
Як Одеса навчилася виглядати «на мільйон»
Одеська мода не з’явилася випадково. Ще в XIX столітті, коли місто мало статус порто-франко, сюди без мит потрапляли європейські тканини та аксесуари. Саме тоді в Одесі з’явилися ліонський шовк, венеційський оксамит та фламандські мережива.
Поряд із матеріалами до Одеси прибували й європейські кравці — французи Ланьєта і Гінанд та італієць Бріцці, які працювали з місцевими замовниками. Вони привезли культуру точного крою, але адаптували її під місцевий клімат та смаки клієнтів.
— В Одесі вміння гарно вдягнутися завжди було значущим — це спосіб заявити про себе, навіть якщо гаманець був далеко не товстий, — наголошує Олена Кудряшова.
Саме тоді виникло правило, знайоме кожному одеситу: «Лопни, але тримай фасон». Якщо людина виглядала занедбано, з нею могли не вести справ. Тому одяг перетворювався на маркер репутації, іноді навіть на питання виживання.
Подіуми Пале-Рояля і Пасажу
Модове життя міста відбувалося не лише в ательє — важливими майданчиками були міські простори. Пале-Рояль і Пасаж виконували роль імпровізованих подіумів: сюди приходили не лише за покупками, а й щоб продемонструвати свій статус.
— Це були місця, де оцінювали не тільки одяг, а й статус, смак і навіть життєві успіхи, — зазначає експерт.
Пале-Рояль
Саме тут формувалася міська еліта, яка замовляла вбрання у найкращих майстрів — зокрема у знаменитої кутюр’є Надії Ламанової, що мала статус постачальниці для імператорського двору. Її сукні носили представниці впливових родин, зокрема знаменита акторка Віра Холодна, яка працювала в Одесі.
Відома одеська кутюр’є Надія Ламанова
Зірка німого кіно Віра Холодна — одна із тодішніх модниць
У цей період Одеса стала місцем, де класичний європейський крій трансформувався: тут почали використовувати легші матеріали, сміливіші кольори та відвертіші вирізи.
Читайте також і дивіться: Одеський «Бермудський трикутник». Куди зникають літаки та що бачили давні греки?
Радянська епоха: мода «за зачиненими дверима»
Після революцій і воєн могло здатися, що мода зникне. Насправді вона просто змінила форму. Замість розкішних салонів — багатоквартирні житлові будинки; замість великих брендів — приватні швачки та майстри.
Після 1917 року в Одесі з’явився пласт напівпідпільних індивідуальних кравців
Серед таких майстрів згадується образ Ісаака Абрамовича — типовий одеський кравець, який у сценарії виступає як узагальнений портрет ремісника того часу.
— Індпошив став майже сакральним поняттям. Кравець знав про клієнта все — і про фігуру, і про звички, і про спосіб життя, — розповідає Олена Кудряшова.
В той же час виникли численні жарти й анекдоти, пов’язані з особливостями їх роботи
Тканини «діставали», а не купували — моряки привозили матеріали з рейсів. Кожен костюм ставав унікальним, а примірка перетворювалася на майже ритуальний процес. Саме тоді сформувалися особлива одеська іронія та стиль спілкування, що стали невід’ємною частиною міської культури.
Від квартирних майстрів — до індустрії
Наприкінці XX століття одеська мода зробила стрибок: домашні майстерні перетворилися на підприємства.
Один із яскравих прикладів — Григорій Арбер. У 1960-х роках до нього стояли черги, а згодом разом із сином Юрієм він сформував бренд, що виріс з індивідуального пошиву у широке виробництво.
Григорий (Грегорі) Арбер
Це був момент, коли одеський стиль перестав бути тільки локальним явищем і почав виходити на рівень індустріальної моди.
Одеські моделі і дизайнери на світовій сцені
З відкриттям кордонів світ почав помічати одеську привабливість. Моделі з міста отримували запрошення від провідних агентств Нью-Йорка, Парижа та Мілана.
Серед них — Наталія Піро, Соня Горєлова, Вікторія Сасонкіна, Анастасія Піндєєва та Майя Бондаренко, які співпрацювали з міжнародними брендами і відомими дизайнерами. Деякі працювали з фотографом Маріо Тестіно та позували разом із такими іконами, як Наомі Кемпбелл та Кейт Мосс.
— Вони приносили на подіуми не лише зовнішність, а й ту особливу одеську впевненість і артистизм, — підкреслює експерт.
Соня Горєлова (праворуч) та Наомі Кемпбел
А сучасні дизайнери — Юлія Паскаль, Наташа Зінько, Анна Октябрь і Лариса Лобанова — вже самі створюють тренди. Їхні роботи носять такі зірки, як Бйорк, Кеті Перрі та Дженніфер Лопес.
Мода як спротив під час війни
Після 2022 року одеська мода отримала новий зміст. Багато брендів переналаштували виробництво на виготовлення одягу для захисників, а модні покази перетворилися на майданчики для благодійності.
Зокрема, Odessa Fashion Day — одна з ключових місцевих платформ — змінила формат: замість закритих показів організатори фокусуються на донатах на підтримку благодійних ініціатив, зокрема фонду «Діти Героїв».
— Мода — це не тільки про красу. Це про позицію, — звучить у відео.
Чому одеський стиль — це більше, ніж мода
Одеський стиль — це передусім внутрішня стійкість. Це вміння виглядати достойно навіть у найскладніші часи.
— Тримати фасон — це не лише про одяг. Це про характер. І в цьому Одеса — чемпіонка, підсумовує Олена Кудряшова.
Раніше ми розповідали, куди зникли легендарні Млини та чому там текли ріки коньяку.
Також дізнайтеся, які райони Одеси можуть провалитися: що відбувається під містом.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
