У цьому випуску ви дізнаєтеся:
- Як Ланжерон став на шляху до царя?
- Що він втратив в Монмартрі?
- Скільки шлюбів мав граф та хто його діти?
- Чи варто вірити в гадання на Гаїті?
Подорож до Одеси: від Парижа до Гаїті
Луї Олександр Арно, граф де Ланжерон, маркіз де ла Косс, барон де Куньї, де ла Ферте і де Сассі — так звучить повне ім’я нашого героя, відомого в історії як Олександр Федорович Ланжерон. Він народився у 1763 році в Парижі у знатній родині. Ще юнаком закінчив військові школи, а у 16 років почав службу у французькій армії, брав участь у європейських, американських та карибських битвах, навіть у війні за незалежність США. Згідно з легендою, в Санта-Домінго, столиці Гаїті, ворожка передбачила для нього кількох дружин і дітей, але не від однієї жінки, і смерть — від холери, а не від шаблі чи кулі.
Велика французька революція змінила життя багатьох дворян. Ланжерон, будучи переконаним монархістом, змушений був емігрувати до Відня. Там він познайомився з Дюком де Рішельє — майбутнім градоначальником Одеси. Їхня дружба стала важливою для долі Ланжерона. Разом з Рішельє та де Лінем він вступив до російської армії, проявивши себе під час штурму Ізмаїла, здобувши звання генерала.
Ланжерон ще 25 років боровся за імперію. Він отримав вищі нагороди, ставши відомим мужнім воїном, якого не могла вбити жодна куля. У 1814 році, під час взяття Парижа, імператор Олександр I знайшов на Монмартрі орден Андрія Первозваного — найвищу нагороду імперії — і повернув його Ланжерону, знаючи про його легендарну неуважність.
Одеса: місто, що стало рідним
Після перемоги над Наполеоном Рішельє вирушив управляти Францією, запропонувавши Ланжерону зайняти посаду одеського градоначальника та генерал-губернатора. Олександр Федорович із задоволенням прийняв цю пропозицію: він захоплювався Одесою, поділяв бачення Рішельє і, як військовий, чітко реалізовував усі програми.
1815 року Ланжерон став очільником Одеси. Він активно розвивав місто, зокрема в галузі освіти: відкрив Рішельєвський ліцей, Грецьке комерційне училище та перше Народне училище для дівчат. До Одеси масово запрошували французьких спеціалістів — лікарів, викладачів і іноземних професіоналів. Він також сприяв створенню Ботанічного саду, залучив архітекторів до розробки генерального плану міста, а головний фасад з боку моря — це Приморський бульвар.
Ланжерон першим організував у місті регулярний громадський пляж — Ланжерон, та надав вільний доступ до нього всім мешканцям, незалежно від достатку. В Одесі з’явилась перша газета, розпочав свій випуск мистецький журнал, запрацювала морська лінія зі Стамбулом.
Щоб дізнатись більше вражаючих деталей про освіту, економіку та мистецтво тієї Одеси, перегляньте повне відео!
Особисте життя: дружини, діти, легенди
Ланжерон був одружений тричі. Перша дружина залишила Францію і ніколи не приїхала до нього. Друга, хоча й багата, за словами графа, не була красивою, і в них не було дітей. Третя дружина — Луїза Брімер — була молодшою за чоловіка на 36 років, а справжньою любов’ю Ланжерона стала полячка Ангела Дзержановська. Від неї він мав двох дітей — Федора і Діану, яким надав своє французьке прізвище та дворянство.
Опала та завершення кар’єри
Ланжерон був відкритим, прямодушним і не дуже дипломатичним — це стало причиною його конфлікту з імператором. Олександр I не підтримав ідеї Ланжерона, і граф потрапив у немилість. У 1820 році він залишив посаду градоначальника, а через три роки — і посаду губернатора.
Життя Ланжерона виправдало гаїтянське пророцтво: він одружився тричі, дітей від дружин не мав, але від інших жінок — мав. Помер Олександр Федорович у 1831 році в Петербурзі від холери, від якої він боявся все життя. Згідно з заповітом, його поховали в Одесі, у Соборі Успіння Богородиці, на будівництво якого він пожертвував великі кошти. На жаль, більшовики зруйнували могилу, але сьогодні у соборі є меморіальна дошка на його честь.
Під час восьми років керівництва Ланжерона Одеса набула характеристик, які не старіють: енергія, освіченість, різнобарв’я та відкритість. Ланжерон дав місту генеральний план, університет, пляж і вічний одеський дух.
