Історія кіосків у Києві
До більшовицької революції в Києві функціонували лоточники, які торгували своїми товарами на вулицях та у дворах. За словами києвознавця Дмитра Малакова, поширеними стали кіоски з пресою, при цьому придбати газети не обов’язково було. Їх вішали на спеціальних щитах поруч із кіосками по всьому місту – в парках, поруч з філармонією та консерваторією.
Спочатку в Києві були кіоски з газетами (фото: facebook.com/spraga.info)
Зі становленням Києва як столиці України у 1934 році на його вулицях почали з’являтися перші МАФи. Кіоски мали стилізований дизайн під українське бароко чи візантійський стиль, прикрашені різьбленням по дереву або керамічною плиткою.
Проекти виконували відомі архітектори, такі як Петро Захарченко чи Василь Кричевський. Вони розміщувалися на найбільш пересичених місцях міста, таких як навпроти оперного театру, біля стадіону Динамо, на Хрещатику. Тютюнові кіоски Кричевського вражали своєю яскравістю та простояли до 1950-х років.
До початку війни в Києві з’явилися кіоски з газованою водою, які можна було зустріти як стаціонарні, так і пересувні. Останні являли собою візки на двох велосипедних колесах під тентом з баламбончиком.
У 50-ті роки з’явилися кіоски “Книги”, а найбільш популярними стали кіоски “Союздрук», де пропонувалися газети, журнали та інші публікації.
У 60-70-х роках стиль МАФів не гармонував із зовнішнім виглядом центру міста, але для Хрещатика розробили спеціальний дизайн. Проте кіоски не були популярними в ті роки, і торгівля відбувалася переважно у приміщеннях.
З початком 90-х років МАФи почали набирати популярність, зникаючи традиційні магазини.
МАФи в Києві у 80-х (фото:facebook.com/spraga.info)