Бойове поранення і пес Ондар
Василь поповнив ряди 34-го батальйону тероборони «Батьківщина», сформованого у Кропивницькому, 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Саме відбувалася ротація частини, відновлення боєздатності, навчання молодих бійців та ремонт техніки. Наприкінці травня батальйон знову відправився під Горлівку, спочатку під Новгородське, а потім, з 15 червня, — під Зайцеве. Василь Коваль служив водієм «Уралу», доставляючи боєприпаси на передову.
Ветеран розповів, що бої точилися майже щодня. Ворог гателив по українських позиціях з усіх видів важкого озброєння та стрілецької зброї.
19 липня окопи 34-го батальйону вкотре накрило мінометним вогнем. Одним з гарячих осколків солдату Василю Ковалю перебило ліву руку. Важкопоранених винесли з поля бою і відправили у Харків. На жаль, хірургам не вдалося врятувати Василю руку.
— Через тиждень інтенсивної терапії мене доправили до Вінницького шпиталю, де я протягом трьох місяців проходив лікування та реабілітацію, — розповів ветеран АТО. — Звідти повернувся додому, де на мене чекала єдина жива душа — кавказька вівчарка Ондар. Пес після довгої розлуки зустрів мене радісним гавкотом, кидався на плечі і намагався лизнути обличчя.
Особисте життя не заладилося, і чоловік одинакує. Донька, вийшовши заміж за грека, поїхала, тож батько з нею і онуками спілкується лише по скайпу.
Коли на душі кішки шкребли
Василь Коваль
Василь почав вчитися жити по-новому, працюючи однією рукою. Кошти, отримані від держави за поранення і каліцтво, він витратив на проведення водопроводу, будівництво каналізації та лазні, поміняв вікна у старенькій оселі. На залишок придбав фотоапарат, щоб зберегти на плівці рідну природу та життя селища.
Коли на душі ветерана, як кажуть, шкребли кішки, «свербіла» втрачена на війні кінцівка, він знаходив розраду у спілкуванні зі своїм собакою. Чотирилапий психотерапевт уважно вислуховував господаря. На жаль, невдовзі собака захворів і вмер. Відтоді чоловік залишився сам.
Знов би стати у стрій
П’ять літ тому Василь Коваль захопився комп’ютерною діагностикою автомобілів. Нове хобі так припало йому до душі, що він придбав необхідне обладнання. Знадобилися знання, отримані на авіаційному поприщі. Тож тепер Василь майстерно вишукує неполадки у будь-якому автомобілі.
Нещодавно ветеран отримав від міністра оборони України медаль-відзнаку «За тяжке поранення». На що відреагував як істинний патріот: «Дякую за відзнаку. Готовий і надалі служити народові України!».
Лише шкодує Василь, що не може стати до лав захисників. Каже, знову пішов би воювати, навіть знаючи, що буде скалічений або загине.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»
