Глобальний борг стабілізувався, але все ще тримається на високому рівні
Згідно з аналізом Міжнародного валютного фонду, загальний обсяг боргів у світі досяг стабільності, однак цей показник продовжує залишатися дуже високим. Таке становище пояснюється тим, що зменшення кредитів у приватному секторі врівноважило збільшення державних запозичень.
Минулого року загальний борг практично не змінився і склав трохи понад 235% від світового ВВП, як зазначається в останньому оновленні Глобальної бази даних боргів від МВФ.
Приватний борг знизився до рівня нижче 143% ВВП, що є найнижчим значенням з 2015 року. Це стало можливим завдяки скороченню заборгованості домогосподарств та незначним змінам у боргах нефінансових корпорацій. Натомість державний борг зріс майже до 93%.
У перерахунку на долари США загальний борг дещо збільшився і досяг 251 трлн доларів. При цьому державний борг піднявся до 99,2 трлн доларів, тоді як приватний зменшився до 151,8 трлн доларів.
Різниця між країнами та групами за рівнем доходів
Середні світові показники маскують суттєві розбіжності між окремими країнами та групами за рівнем доходів. Такі гіганти, як США та Китай, продовжують домінувати в динаміці глобального боргу, але в багатьох інших державах рівень заборгованості та дефіциту все ще перевищує історичні норми — як у розвинених економіках, так і в країнах, що розвиваються.
У Сполучених Штатах державний борг минулого року зріс до 121% ВВП (з 119%), а в Китаї — до 88% (з 82%). Якщо не враховувати США, то в розвинених країнах державний борг у середньому зменшився більш ніж на 2,5 відсоткових пункти, досягнувши 110% ВВП. Зростання в окремих великих економіках, наприклад, у Франції та Великій Британії, компенсувалося зниженням у Японії та в менших країнах, таких як Греція чи Португалія.
Без урахування Китаю державний борг у країнах, що розвиваються, у середньому знизився до рівня нижче 56%.
Особливості динаміки приватного боргу
Динаміка приватного боргу значно варіюється залежно від країни. У США фіксується суттєве скорочення на 4,5 відсоткових пункти — до 143% ВВП, тоді як у Китаї спостерігається зростання на 6 пунктів — до 206% ВВП. В інших ключових країнах, що розвиваються, приватні запозичення збільшувалися в Бразилії, Індії та Мексиці, але зменшувалися в Чилі, Колумбії та Таїланді.
Причини зниження приватного боргу різняться залежно від країни та її рівня доходів. У розвинених економіках корпорації беруть менше кредитів, ймовірно, через стримані прогнози зростання, що продовжує тренд 2023 року. У США це також пов’язано з міцними фінансовими позиціями та високим рівнем ліквідних активів, що зменшує потребу в корпоративному кредитуванні.
У Китаї зростання приватного боргу пояснюється насамперед заборгованістю нефінансових компаній. Хоча ринок нерухомості переживає спад, кредитна підтримка стратегічно важливих галузей лишається на високому рівні. Водночас борг домогосподарств дещо зменшився через низький попит на іпотечні кредити та занепокоєння щодо зайнятості й зростання доходів.
Причини та можливі наслідки
Високий глобальний фіскальний дефіцит, який у середньому становить близько 5% ВВП, є основним драйвером зростання державного боргу. Цей дефіцит відображає витрати, спричинені наслідками пандемії COVID-19, включаючи субсидії та соціальні виплати, а також збільшення чистих витрат на обслуговування боргу.
У інших великих країнах, що розвиваються, зростання приватного боргу пов’язане з високими відсотковими ставками, проблемними кредитами, покращенням короткострокових перспектив зростання та корпоративними угодами з злиттями й поглинаннями. Натомість у країнах із слабшим економічним зростанням, як-от Колумбія чи Таїланд, приватний борг скорочувався.
У країнах із низьким доходом динаміка боргу визначається обмеженим розвитком фінансової системи, жорсткою ліквідністю та ефектом витіснення, коли високий державний борг обмежує доступ приватного сектору до фінансування.
Урядам необхідно активно керувати цими процесами, поступово зменшуючи державний борг у межах середньострокової стратегії та створюючи сприятливі умови для економічного зростання. Це допоможе зменшити навантаження від держборгу й активізувати інвестиції в приватному секторі, як підкреслюють експерти МВФ.
