У Білгороді-Дністровському пройшла мирна акція «Сигналь», до якої долучилися родини військовополонених та зниклих безвісти захисників України. Активісти зібралися на перехресті вулиць Ізмаїльської та С. Файнблата, щоб нагадати громаді про тих, хто досі не повернувся додому.
Щомісяця, кожної другої суботи, рідні зниклих бійців виходитимуть на центральні вулиці міста. Вони хочуть, щоб суспільство не забувало про своїх героїв, адже дехто не має звісток про близьких уже місяцями і навіть роками.
Деякі перехожі ставилися до акції скептично. У натовпі лунали слова: «Якби це ще допомагало». Однак родини переконані в необхідності таких заходів. Ельвіра Посадовська, дружина безвісти зниклого Сергія Мандрики, пояснила у коментарі ціль акції:
«Я шукаю чоловіка вже 21 місяць. Брала участь у багатьох акціях по всій Україні. Ці заходи потрібні, щоб люди не забували, завдяки кому ми живемо сьогодні, і пам’ятали про тих, хто зник безвісти. Їх дуже багато, багато військових досі в полоні. Влада має більше уваги приділяти пошукам рідних».
Ельвіра розповіла, що сім’ї зниклих переживають щоденний біль очікування:
«Ми прокидаємося і засинаємо з іменами наших близьких. Багато хто не розуміє, як це важливо для нас. Ми хочемо, щоб нас бачили і чули. У нашому місті багато зниклих безвісти. Ми боремося за них і будемо виходити на акції за будь-яких умов. Наш близький для нас такий самий герой, як і вони. Ми вимагатимемо, щоб дітей, чоловіків, батьків не забували і допомагали у їх пошуках».
Реакція водіїв під час заходу була різною. Дехто підтримав учасників сигналами, інші проїжджали повз, уважно дивлячись на плакати та портрети. Ельвіра підкреслює, що навіть ця маленька увага дуже важлива:
«Коли люди сигналять, це означає, що вони бачать нас, а не просто їдуть по своїх справах. Нам потрібна ця увага, щоб нас бачили і чули».
Учасниками акції стали Наталя Олександрівна і Дар’я Кисельова, кожна з яких шукає своїх близьких. Наталя шукає сина — Олександра Гісса, 21 рік, який зник безвісти 18 лютого 2023 року під час бойового завдання поблизу Бахмута. Він служив у 3-му прикордонному загоні імені Євгенія Пікуса.
Мати припускає, що син перебуває в полоні, адже 20 лютого сім’я отримала повідомлення з російського номера, що Олександр живий. Офіційно підтвердити це поки не вдається.
«Отримали смс з російського номера, де йшлося, що він у полоні. Але довести нічого не можу. Куди не зверталася — відповідають, що не займаються цим питанням», — говорить Наталя.
Надію жінці дають слова звільнених з полону військових. Один з них розповів, що бачив Олександра у колонії №35 у Луганській області, Свердловський район, барак №6.
Дар’я Кисельова прийшла на акцію, щоб підтримати пошуки брата Олександра Чорана. Він народився 7 червня 1982 року, служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді (3-й батальйон, 7-ма рота), мав позивний «Танчик». Останнє місце перебування — село Грушівське Волноваського району Донецької області.
У 2018 році Олександр потрапив у важку ДТП і отримав інвалідність ІІ групи, але був мобілізований. Востаннє вступав у зв’язок 29 травня, коли попрощався і повідомив, що у них забирають телефони.
Дар’я сама піклується про родину: чоловік повернувся з фронту з тяжким пораненням, має статус ветерана. Мати жінки знаходиться в критичному стані, а батько після інсульту страждає на галюцинації. Попри всі випробування, вона продовжує боротися за правду.
«Нам не дають жодної інформації. Кажуть, що їх накрив FPV-дрон. Після цього зв’язок зник, і тепер брати вважаються зниклими безвісти», — поділилася Дар’я.
Через бюрократичні складнощі родина довго не отримувала належних виплат. Лише після того, як Дар’я пригрозила звернутися до найвищих державних інстанцій, питання почали врегульовувати.
На завершення акції рідні близьких, яких шукають вже понад два роки, із словами «Повертайтеся» відпустили в небо повітряні кульки.
Вони мають намір продовжувати виходити на вулиці за будь-яких обставин. Родини закликають громадян звертати увагу на цю проблему — словом, поглядом чи сигналом автомобіля. Пам’ять і співчуття залишаються важливою зброєю у цій війні.
