Місце де просинається ностальгія
Це кафе я памʼятаю з кінця вісімдесятих. Тоді я з батьками жила на селищі Котовського, але іноді ми приїздили у справах на Французький бульвар і обовʼязково відвідували це кафе, адже такого більше в місті не було. Чому? Ну, по-перше, там можна було посмакувати грузинськими стравами, які готували саме грузини. Саме тут готували баранину, яка тоді була не дуже популярною. По-друге, в ті часи, сам формат «сімейного кафе» — коли смачно, як в ресторані, але зі значно дешевшими цінами був рідкістю. По-третє, і головне, це було дуже смачно. Зазвичай я їла чанахі або люля кебаб з лавашем і ще обов’язково брали їжу з собою.
Потім, в Кавказ я заходила, коли почала навчатися в одеському університеті декілька разів я також туди заходила, але в той час вже зʼявилися інші кафе де зазвичай збиралися студенти.
Нещодавно я опинилася в цьому районі і була дуже вражена, що кафе все існує. Звісно, я вирішила зайти та перевірити як там зараз.
За ці кілька десятків років тут мало що змінилося, хоча інтерʼєр звісно, оновлювався, але залишився таким же простим. На вулиці зʼявився невеличкий майданчик, де можуть розміститися декілька столиків.
Грузинські страви з українським акцентом
А ось меню Кавказу, здається стало більшим. Грузинські страви розбавили український борщ, смажена картопля, пиріжки та ще кілька других страв.
А що в меню
- Салат з овочів — 35 грн
- Харчо — 70 грн
- Дарницька котлета — 90 грн
- Хачапурі по-імеретинські — 50 грн
- Курча табака — 90 грн
Само меню — це заламінована сторінка з фотографіями страв. Замовлення треба робити біля барної стійки дотримуючись черги. Всі відвідувачі, які були біля мене — постійні відвідувачі закладу, тож заодно в черзі можна розпитати, що більше смакує. Так за порадою «місцевих» я замовила солянку по-грузинськи з яловичиною — 80 грн, пів порції люля кебабу — 45 грн, компот — 20 грн.
До речі, заклад можна забронювати під бенкет. Для цього тут пропонують спеціальне меню в якому є і Цезар з Шубою та Олівʼє і фарширована риба та інші смаколики.
Страви принесли дуже швидко. Їжу подали в ностальгічному коричневому скляному посуді, який колись був майже в кожній домівці.
Грузинська солянка була дуже схожа на харчо, але без рису. Також я там не знайшла маслин та лимону. Проте яловичина була неймовірно смачною та ніжною. Люля кебаб подали з тонко нарізаною цибулею, листями кінзи та базиліку. Порція складається з двох великих люля. Тому я замовила половину і її вистачило. По смаку не скажу, щоб це було яскраво або особливо запамʼяталось. Але за таку ціну, звісно, важко чого вимагати неординарного.
Загальне враження
Мій чек склав 145 гривень. Якби я додала ще салат та лаваш — 200 гривень.
Кафе Кавказ – безумовно заслуговує уваги, адже в нашому місті так мало місць, які можуть похвалитися майже сорокарічною історією існування. Так, тут змінювалися господарі, але профіль, атмосферу і навіть співробітників та постійних клієнтів дивом вдалося зберегти. Також тут сподобається тим, хто хоче простої невибагливої їжі за невеликі гроші та душевних розмов із незнайомими людьми.
