У нашому новому випуску на Youtube-каналі експерт по Одесі Олександр Отдельнов розкриває інформацію про видатного мера, чий суттєвий внесок у розвиток Одеси важко переоцінити. Він обіймав посаду Міського голови протягом сімнадцяти років, що є рекордом в історії міста!
У цьому відео ви дізнаєтеся:
Родина та походження
Прізвище «Маразлі» виявилося вигаданим. Його запровадив дід міського голови — Іван, що володів грецьким корінням, як і вся його родина, раніше відома під прізвищем Куїндзі. Іван разом з братами, успадкувавши майно, став купцем та обрав нове прізвище — Маразлі. Причиною їх переїзду до Одеси стала страта батька Григорія Івановича турками за участь у боротьбі за незалежність Греції.
Батько майбутнього мера накопичив великий капітал завдяки торгівлі зерном із Європою під час наполеонівських військових конфліктів. Григорій Григорович народився у 1831 році на вулиці Грецькій. Освіту й виховання йому забезпечив Стефан Сафонов — один із найосвіченіших людей тодішньої епохи. Григорій успішно закінчив юридичний факультет Рішельєвського ліцею, потім навчався у Парижі, а після повернення до Одеси працював у канцелярії Воронцова.
Кар’єра і досягнення на посаді мера
Маразлі мав успішний бізнес і міг жити без фінансових турбот, проте його привертала політика. Протягом дев’яти років працював у міській адміністрації, а після короткої перерви повернувся до Одеси, ставши міським головою в 1878 році.
Під його керівництвом у місті з’явилися:
Його інвестиції у міські ініціативи (він був одним із найспроможніших і найвпливовіших осіб свого часу) сприяли розвитку. Маразлі відкрив бактеріологічну станцію, де працювали такі вчені, як Мечников і Гамалія, збудував церкви, школу садівництва, павільйон на Куяльницькому лимані, притулок для немовлят, подарував місту палац, у якому зараз міститься Одеський художній музей. За життя він витратив на благодійність більше 2 мільйонів рублів — ця сума перевищувала річний бюджет міста на той час.
Особисте життя
Маразлі був харизматичною, успішною особистістю, популярною серед жінок. У нього був лише один офіційний шлюб — з Марією Фердинандівною, дружиною його друга Павла Кіча. Це одруження відбулося, коли Маразлі було 71 рік, а нареченій — 45. Його рішення одружитися, можливо, було обумовлене бажанням мати близьку людину поруч, а не лише домашнім комфортом.
Спадщина та смерть
Григорій Маразлі помер 1 травня 1907 року. Його спадок складався з двох палаців, 27 будинків в Одесі, майже 30 тисяч гектарів землі та 12 мільйонів рублів. У нього не було дітей, тому дворянство і прізвище він залишив племіннику, а гроші — родичам і на благодійні цілі. Дружина Маразлі, за легендою, прожила в злиднях після революції, поки її не евакуювали з Одеси.
Григорія Маразлі поховали в грецькій церкві на Катерининській, але під час радянської війни з релігією могила була знищена. Рештки були перезахоронені таємно, і місце поховання до теперішнього часу залишається загадкою.
Григорій Маразлі залишив спадщину не тільки в архітектурному плані, а й як приклад справжнього служіння своєму місту, що залишається актуальним і до сьогодні.
