Згідно з інформацією розвідки, УМПБ є високоточним керованим авіаційним боєприпасом, який в себе інтегрує бойову частину. Ця бомба відповідає еквіваленту ФАБу-250. Внутрішні модулі та блоки УМПБ схожі з тими, що використовуються в уніфікованих модулях планування та корекції (УМПК), зокрема, модуль автопілота – S.M.A.R.T.
Відомо, що між носіями авіабомби можуть бути бомбардувальники Су-34, Су-30СМ, Су-35, Су-24, а також БпЛА С-70 “Охотнік”. Максимальна дальність застосування бомби становить до 100 км, при умові запуску з висоти 12-15 км.
Попередньо встановлено, що ці планеруючі бомби також можуть бути запущені з наземних платформ, наприклад, 300 мм реактивних систем залпового вогню “Торнадо-С” з використанням стартового двигуна.
У ГУР встановили, що для роботи в умовах дії засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), навігаційна система УМПБ має супутникову навігацію з адаптивною антенною решіткою (CRPA) – “Комета-М8”.
Власником патенту та основним організатором виробництва УМПБ є корпорація “Тактичне ракетне озброєння”, а ключовим виконавцем виступає AT “Концерн “Граніт-елєктрон”, який є частиною цієї корпорації.
“Десятки підприємств, залучених до виробництва УМПБ Д-30СН, відомі своїми зв’язками з військово-промисловим комплексом Росії та вже підпадають під санкції більшості країн санкційної коаліції. Проте деякі виробники та постачальники комплектуючих для російської авіабомби все ще залишаються поза увагою санкційної політики та продовжують мати доступ до іноземних компонентів, обладнання та технологій”, – зазначають у ГУР.
