Ключові моменти:
- Археологи відтворюють планування середньовічного Хаджибея, що передував Одесі.
- Нові знахідки зміщують початок поселення щонайменше до XIV століття.
- Розкопки доводять, що Хаджибей був інтегрований у широкий чорноморський простір.
- Дослідження тривають і можуть суттєво змінити уявлення про історію міста.
Історія Хаджибея виходить за межі старих карт і усталених уявлень. Археологи поступово складають справжнє планування поселення. Вони виявляють оборонні стіни, фундаменти і вежі, а також монети й кераміку. Кожна знахідка зіставляється з картографічними даними.
Про останні результати розповів доктор історичних наук Андрій Красножон під час лекції. Він пояснив, як археологи уточнюють історію Хаджибея. Вони працюють над питаннями фортифікацій, населення та торгових зв’язків.
Від старих планів — до реальної фортеці
Старі карти часто мають схематичні позначення. Їхні автори не завжди прагнули точно передати всі елементи забудови. Через це вчені постійно зіставляють картографію з тим, що знаходять у грунті.
Під час розкопок виявили фрагменти оборонних споруд. Ці знахідки дозволяють по-новому уявити структуру Хаджибейського замку. Особливу увагу приділяють пошукам вежі: її сліди досі частково відновлюють.
Одна зі стін закінчується кутовим переходом — і саме це спонукало продовжити роботу на сусідніх ділянках. Георадар вказав на місця з підвищеною ймовірністю збереження великих конструкцій. Але кожна нова відповідь породжує нове питання.
Вежа, стіни і каміння з набагато давнішою історією
Розміри вежі дещо звичні для фортифікацій. Проте важливіші її конструктивні особливості та зв’язки зі стінами. Різниця між фундаментом і верхньою кладкою викликає інтерес дослідників.
В деяких місцях кладка містить каміння значно давнішого походження. Тут трапляються сліди давньогрецької оборонної архітектури. Зокрема, фрагменти стіни IV століття до н. е.
Це означає, що на одному місці накладаються різні історичні пласти. Камінь часто використовували повторно. Будівлі перебудовувалися, а фортифікації змінювали зовнішній вигляд поселення.
Отже, виявлення античного фрагмента не робить всю споруду античною. Датувати будівлю потрібно за комплексом ознак: технікою кладки, плануванням, матеріалами, стратиграфією й архітектурним контекстом.
Від XIV століття до османського Хаджибея
Останні експедиції показали сліди людської діяльності значно раніше від заснування Одеси. Знахідки датують територію від XIV до XVIII століть. Археологи виявили кераміку, люльки, елементи амуніції й монети.
Серед монет трапляються екземпляри XVIII століття — 1758, 1761 та 1772 років. Вони підтверджують інтенсивну експлуатацію території в тогочасний період. Але найвагоміші знахідки — ті, що відсувають історію поселення далі в минуле.
Монета хана Абдуллаха XIV століття стала важливим аргументом у дискусії про ранній Хаджибей. Вона свідчить про інтенсивні контакти і про існування населення задовго до Одеси.
Це змінює уявлення про простір. Він був не порожнім напередодні міського заснування. Тут жили люди, тривали торгівля й поступовий розвиток поселення.
Хаджибей був частиною великого світу
Матеріали розкопок доводять, що Хаджибей не існував ізольовано. Тут простежуються торгівельні й культурні зв’язки з різними регіонами Чорного моря. Окремі знахідки підштовхують до питання про генуезьку присутність.
Археологи намагаються зрозуміти склад населення поселення. За попередніми оцінками, Хаджибей налічував близько 900–950 мешканців. Для середньовічного поселення це значний показник, не просто випадковий притулок прибережних подорожніх.
Водночас досі немає остаточної відповіді на питання про статус поселення. Потрібно більше даних щодо структури та часу появи окремих фортифікаційних елементів.
Замок не має однієї дати
Головна ідея дослідження — не шукати одну універсальну дату заснування замку. Фортифікації виникали поступово. Окремі споруди могли з’являтися в різний час і зазнавати перебудов.
Те, що ми нині називаємо одним замком, могло бути результатом тривалої еволюції. Археологія працює над покроковим уточненням цієї картини. Вона не прагне гарно завершуємої відповіді.
Тридцять років тому ми взагалі не мали уявлення про планування місцевості. Нині можемо сперечатися про форму вежі, її зв’язок зі стінами і наступний крок розкопок. Фіналу тут немає.
Робота на покоління
Красножон підкреслює: це дослідження на покоління. Проте вже зараз накопичили достатньо матеріалу для нового етапу роботи. Наступний крок — систематизація зібраних даних.
Планують видати велику монографію з історії та археології Приморського бульвару. Вона повинна містити кераміку, креслення, малюнки, карти й докладну документацію. Мета — показати не тільки висновки, а й шлях, яким до них рухалися дослідники.
Історія дати заснування Одеси
Окремий напрям дослідження — історія уявлень про дату заснування міста. Тут поєднуються археологія й історіографія. Вчені простежують, як змінювалися версії про походження Одеси й чому одні з них ставали домінантними.
Красножон вивчає, як формувалася міфологія датування: хто пропонував певну версію й як її інтерпретувала влада. Він наголошує, що важливішими є процеси формування уявлень, ніж одна точна дата.
— Я не скажу, скільки років Одесі. Ми цього просто не знаємо, — каже учений. Міста не народжуються миттєво. Вони з’являються через довгі трансформації.
Від Рішельє до де Рібаса
Уявлення про заснування Одеси змінювалися. Раніше місто пов’язували з різними постатями, наприклад з Рішельє. Пізніше утвердилася версія про де Рібаса.
У 1837 році Олександр Скальковський запропонував версію, пов’язану з Катериною II. Ця концепція започаткувала інший підхід до історії міста. Вона формувала образ Одеси, що став панівним далі.
Це важливий культурний феномен: змінилася не лише інтерпретація фактів. Змінилася й рамка, через яку суспільство читало історію міста. Навіть у картографії початку XX століття іноді зустрічалися згадки про Хаджибей.
Вийти за межі звичного краєзнавства
Довго історію Одеси розглядали крізь призму періоду Рішельє. Матеріали XVIII століття часто залишалися в тіні. Сьогодні ситуація змінюється.
Накопичується нова історіографічна база й з’являються праці про Хаджибей. Дослідження охоплюють перші роки XIX століття й ширший контекст Причорномор’я. Ми поступово виходимо за межі локального краєзнавства.
Можливо, найважливіший результат розкопок саме в цьому. Вони змінюють масштаб запитань щодо минулого. Хаджибей перестає бути лише вступом до історії Одеси. Він постає самостійною великою історією.
У неї є власні люди, торгівля, фортифікації, перебудови, пам’ять і міфи. І ця історія ще далеко не завершена…
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
