В останні місяці Росія посилила удари по енергетичній інфраструктурі України. Ураженню підлягали майже всі генераційні об’єкти, крім атомних електростанцій, хоча і вони вимушені знижувати потужності через ураження підстанцій. Одна з помітних змін у тактиці противника — масові влучання по менших трансформаторах. Це особливо відчутно на прифронтових територіях та в Одеській області, яку ворогу легше атакувати ударними дронами та ракетами. Україна не завжди подбала про елементарний захист малих підстанцій — наприклад, встановлення габіонів чи мішків із піском, що призвело до критичної ситуації в Одесі та в Одеській області. Про це повідомив “Суспільному” директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко.
Щоб виправити ситуацію, у жовтні уряд сформував штаб із захисту енергетики.
Де зараз найскладніша ситуація з електропостачанням і через що вона виникла?
Найважче сьогодні в Одеській області. Одеса та інші райони регіону зазнали значних пошкоджень в останніх атаках. Фокус ударів припав на розподільчі мережі та високовольтні підстанції, через що тут найгірша ситуація по країні. Також непросто в Києві, хоча там і краще, ніж в Одесі. Загалом складній ситуації піддаються всі прифронтові регіони — Чернігівщина, Сумщина, Дніпропетровщина — де триває фактично тотальна руйнація критичної інфраструктури, передусім розподільчих мереж і підстанцій. Часто відновити їх швидко не вдається через постійні повторні атаки або тривоги: ремонтні бригади виїжджають, а їхня робота переривається під обстрілами або новими ударами. Такі випадки зараз трапляються все частіше.
Чи намагаються росіяни створити локальні блекаути, повністю відключаючи певні території? Наприклад, що сталося в Арцизі на Одещині — чи можливо таке на Чернігівщині, Сумщині та інших прифронтових областях?
Це скоріше аварія підстанції, яка монопольно живить певну територію, ніж класичний блекаут. Такі ситуації трапляються, але зазвичай живлення вдається відновити відносно швидко. Воно може бути нестабільним і переривчастим, проте люди отримують електроенергію хоча б на кілька годин на добу.
Чи може похолодання ще більше ускладнити ситуацію на прифронтових територіях та в Одеській області?
Похолодання значно ускладнить ситуацію. Кожен градус нижче нуля потребує додатково приблизно 200 МВт потужності по країні. Якщо місцеві мережі пошкоджені й немає каналів для підвищення постачання, виникають серйозні проблеми з обігрівом і забезпеченням населення електрикою.
Чи намагаються росіяни відʼєднати Лівобережну Україну від живлення з Правобережної?
Такі намагання тривають постійно. З 2022 року значна частина атак була спрямована на роз’єднання різних частин енергосистеми. Натомість фокус руйнування генерації традиційно був на Лівому березі, бо Правий берег має атомні станції, по яких поки що не було масових ударів. На Лівобережжі менше власної генерації, тож туди треба передавати електроенергію по обмеженій кількості ліній. Повного успіху в цих спробах у ворога наразі немає, але вони створюють значні складнощі.
Чи можливо ізолювати певні ділянки енергосистеми і позбавити їх живлення?
Так, можливо. І час від часу це трапляється, особливо в місцях із слабкими розподільними мережами та відсутністю альтернативних зв’язків. У таких випадках ділянку просто відсікає від джерел живлення.
Чи саме це сталося в Одеській області?
Не зовсім. В Одеській області росіяни діяли комплексно: атакували одночасно кілька високовольтних підстанцій, через які в область заходить електрика, і паралельно пошкоджували розподільчі мережі всередині регіону, щоб ускладнити альтернативні маршрути постачання. Це була складна комбінація ударів. На мій погляд, це максимум того, що вони наразі здатні зробити: якщо не вдається поширити такі удари по всій країні, ворог концентрується на локальному «випалюванні» мереж.
Окрім електропостачання, на Одещині припинилися опалення та водопостачання. Чи можна було цього уникнути і чи ризик повторення є в інших регіонах?
Після ударів по розподільчих мережах, зокрема по частинах, що живлять водоканали й котельні, ті автоматично відключилися. Що потрібно було зробити завчасно — це забезпечити резервне живлення. В Одесі намагалися готуватися у 2023–2024 роках, але робота виявилася недостатньою: зусилля були, але результату не було.
Чи вирішують проблему альтернативні джерела живлення?
Альтернативні джерела допомагають у багатьох випадках, але дизельних генераторів не завжди вистачає. Наприклад, насоси Одеського водоканалу потребують близько 12 МВт — це вже не закривають поодинокі генератори. Тут необхідна мініелектростанція поруч, яка могла б підживлювати насоси за потреби. Такі пропозиції були, але, наскільки мені відомо, вони залишилися не реалізованими.
Зазвичай на великих об’єктах є кілька альтернативних входів електроживлення, які можна відновити досить швидко, тому загроза апокаліпсису в інших містах не є явною. Проте це не відміняє потреби в децентралізованих генераційних потужностях, які могли б безпосередньо живити критичні об’єкти, зокрема насосні станції.
Чи краще Київ підготовлений до підтримки водоканалів та опалення?
У Києва також є проблеми, особливо з водоканалом, який у столиці не має чітко визначеного власника. Теплокомуненерго виконує багато роботи, і я вважаю, що до наступного року столиця вийде на достатній рівень готовності до екстремальних ситуацій.
Чому на заході країни менше відключень, і чому цю енергію не можуть передати в Київ чи на схід?
Це пов’язано з тим, що ворог б’є по каналам передачі енергії. Уявіть, що електрику везуть вантажівками: атомна станція на заході — це «фури» з енергією, які їдуть на Київ, але дорога перекрита. Тоді вони змушені об’їжджати вузькими шляхами й потрапляти в «затори», бо альтернатива фізично не дозволяє передати велику кількість енергії, яку потребує Київ.
Є й інша проблема, яка вже помітна в столиці і згодом проявиться по всій країні: обладнання деградує через постійні включення та відключення. Після відновлення живлення інколи «випадають» підстанції нижчого рівня, бо трансформатори, реле та інші елементи не були проєктовані на такий режим роботи і просто «втомилися». В результаті виникають каскадні аварії: у деяких районах Києва відгорають кабелі, які з’єднують підстанції, і на їхній ремонт потрібен час — через це люди залишаються без електрики від 18 до 26 годин.
Чи можливо запобігти таким каскадним відключенням?
Потрібно мати у запасі замінне обладнання для оперативної заміни пошкоджених елементів. Також варто проводити інформаційну роботу з населенням, щоб після відновлення електрики люди не включали одразу все обладнання протягом перших 30 хвилин. Однак реалізувати другий сценарій на практиці складно.
Уряд оновив список критичної інфраструктури. Як це вплине на графік відключень?
Це може дати ефект. Особисто мене дратує, коли в списках критичної інфраструктури з’являються м’ясокомбінати, готелі чи банки просто тому, що так вирішили місцеві адміністрації. Тому привід для упорядкування таких списків я підтримую — це давно було треба зробити. Хоча це не вирішить усіх проблем кардинально, певне поліпшення для населення від цього буде.
Ви казали, що обладнання України витримає ще лише дві-три атаки. Чому так сталося?
Атаки тривають, і обладнання виводиться з ладу дрібними, але частими партіями. Наприклад, в Одеській області, я впевнений, на складах наразі немає достатньо запасів, щоб просто взяти й замінити пошкоджені елементи. Через це доводиться «канібалізувати» наявні об’єкти, розбирати й перевозити частини з місця на місце. Ми маємо інтенсифікувати роботу з міжнародними партнерами та терміново налагодити швидкі закупівлі критично необхідного обладнання — атаки йдуть із такою інтенсивністю, якої ніхто не очікував, і в цьому сенсі нас певною мірою застали зненацька.
Зима 2024 року минула відносно спокійно, без масових відключень, і це призвело до розслаблення. У підсумку виявилося, що в деяких аспектах готовність до поточних викликів виявилась недостатньою.
Чи були ми готові до раніше звичних атак?
Так, до попереднього рівня інтенсивності атак ми були готові: створювали резерви і плани. Але ніхто не очікував, що атаки розгорнуться в такому масштабі й по таких напрямках — на Одещину, Львівщину, Київ. Тому зміна потужності й географії ударів дала ворогові певні результати, і нам доводиться швидко реагувати й переструктурувати роботу.
Чому виникає міф про те, що Україна нібито продає електрику за кордон?
Європейська статистика відображає два типи перетоків електроенергії між державами: технічні та комерційні. Комерційні потоки — це імпорт та експорт, і з серпня ми фактично припинили експорт. Технічні перетоки ж відбуваються за законами фізики, а не за політичними рішеннями, і їхня наявність не означає комерційного продажу. Окрім того, Укренерго іноді використовує схеми передачі електрики «через» європейські країни, щоб забезпечити свої регіони: наприклад, з заходу частина енергії може йти транзитом через Молдову. Це технічні потоки, які не мають відношення до експорту.
Чи були випадки, коли попри відключення ми все одно експортували електроенергію?
Я не пригадую таких випадків. Як тільки почались активні атаки, експорт було заборонено.
Який нині стан захисту енергооб’єктів? Чи достатньо зроблено укриттів після 2023 року?
Починаючи з 2023 року укриття будували активно, розробили рівні захисту. Проте зима 2024–2025 трохи розслабила темпи робіт. Із 115 об’єктів, які потребували другого рівня захисту, до жовтня було закрито 74. На момент нашої розмови близько 80 об’єктів або вже захищені, або перебувають на фінальній стадії. Процес триває й має завершитися для 115 трансформаторів десь улітку наступного року.
Але це стосується лише 115 високовольтних трансформаторів Укренерго. На кожній підстанції є ще багато додаткового обладнання, яке теж руйнується, хоча замінити його простіше. Менші розподільні підстанції (110 кВ, 35 кВ) зазвичай не мали жодного захисту — ні габіонів, ні мішків із піском. Внаслідок цього навіть якщо дрон не потрапляє прямо в трансформатор, уламки чи вибухова хвиля поряд можуть пошкодити його настільки, що він згорає. Якби габіони чи мішки були встановлені, багато трансформаторів могли б врятуватися.
Чи варто будувати дороговартісні захисні споруди для елементів на АЕС, які поки що не піддавалися атакам?
Різниця між «не били» і «не битимуть» — важлива. Там, де раніше не було ударів, тепер ситуація може змінитися. Тому, на мою думку, захист другого рівня для ключових елементів на АЕС необхідний. На жаль, інформації про наявність такого захисту у мене немає.
Як скандал навколо операції “Мідас” вплинув на енергетичну сферу?
Цей скандал частково дав енергетиці шанс відновити нормальні механізми підтримки. Західні партнери втратили часткову довіру до галузі: з вересня 2024 року потоки донорських коштів в енергетику були фактично призупинені. Це сталося на тлі технічного дефолту Укренерго після помилок у взаємодії між урядом, Міністерством енергетики та Міністерством фінансів. Конфлікти всередині компанії, відставки членів наглядової ради та політичний тиск також посилили недовіру, і як наслідок великі канали підтримки були перервані.
Однак сам скандал відкрив можливість для відновлення довіри й допомоги. Чи відбудеться це, залежить від того, хто очолить Міненерго та як працюватиме нова команда міністерства: від цього залежатиме й повернення міжнародної допомоги та відновлення енергетичної галузі.
Як відсутність міністра енергетики впливає на ситуацію і що може змінити його призначення?
Наразі відсутність міністра ускладнює процеси: йдуть конкурси на наглядові ради, а перезавантаження галузі відбуваються в умовах, коли Міністерство енергетики має значний вплив на призначення через участь у номінаційному комітеті. Люди з попередньої команди в Міненерго впливатимуть на нового кандидата, а від того, кого призначать, залежатиме політика галузі. Місце міністра — це дуже відповідальна й «ризикована» посада: людина, яка погодиться на неї, має розуміти, що багато часу проводитиме на роботі й у відрядженнях, і рідко зможе бувати вдома. Хто буде на цій посаді — поки невідомо.
Чи є кандидати, які могли б зробити краще?
Так, таких кандидатів достатньо. Є чимало професіоналів, які розуміють і можуть діяти ефективно. Питання лише в тому, чи когось із них призначать — поки що чекаємо рішень.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
