Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році на перший погляд могло звести нанівець шанси України зберегти безпечний вихід у Чорне море. Наші морські сили — точніше флотилія — опинилися в значно ослабленому стані вже в перші дні війни. Однак подальший розвиток подій показав зовсім іншу картину: ця війна переосмислила питання контролю над морем. Про це, за даними видання «OBOZ.UA», повідомляли інші джерела.
На 23 лютого 2022 року турецький флот вважався найпотужнішим у Чорному морі, хоча не без застережень. Російське корабельне угруповання складало серйозну конкуренцію турецьким Військово-морським силам (Türk Deniz Kuvvetleri) і в ряді показників навіть переважало їх.
Перевага ВМС Туреччини визначалась здебільшого членством у НАТО: у випадку загострення конфлікту держави Альянсу могли отримати доступ до акваторії й надати допомогу, тоді як Чорноморський флот рф не мав аналогічної можливості.
Однак події в Україні довели, що кількість фрегатів, корветів, підводних човнів чи ракетних крейсерів не визначає остаточно результат протистояння. Навіть країна, яка втратила значну частину свого флоту, може завдати ключової шкоди супротивнику, знівелювавши його перевагу.
Утоплення флоту
Під час повномасштабного наступу росія приділяла велику увагу операціям у Чорному морі й захопленню південного узбережжя України, у тому числі контролю над Одесою та околицями Одеської області з подальшим виходом до Придністров’я. Ключовою складовою цього плану мало стати висадження морського десанту. Скупчення великих десантних кораблів (ВДК) у Чорному морі дозволяло одноразово висадити близько 4–4,5 тисяч морпіхів.
Проте російське керівництво так і не отримало стовідсоткової впевненості щодо долі українського протикорабельного комплексу «Нептун» після ударів, що почалися 24 лютого 2022 року. Саме він вважався головною загрозою для висадки десанту: ракети Р-360 могли вражати кораблі водотоннажністю до 5 тисяч тонн — одного пострілу іноді вистачало, щоб завдати критичного ушкодження або потопити великий ВДК.
На початку операцій російському командуванню не було потреби ставити під загрозу свої сили заради ймовірного знищення одного-двох батальйонів морпіхів — відсутність достовірної інформації спричинила утримання від масової висадки, особливо в несприятливих погодних умовах.
Тим часом Україна системно завдавала втрат російському флоту: 21 березня було потоплено катер «Раптор» у районі Маріуполя, 24 березня — знищено ВДК «Саратов», а також пошкоджено ВДК «Цезарь Кунников» і «Новочеркасск» у Бердянську. Були й інші підтверджені та частково підтверджені удари по кораблях рф. Критичним моментом стало 14 квітня 2022 року, коли двома ракетами Р-360 було потоплено ракетний крейсер «Москва» — це стало символічною відповіддю на загрозу «Нептуна».
Спочатку наші сили застосовували традиційні засоби — протикорабельні комплекси «Нептун», а згодом і передані в травні ракети Harpoon. Однак до кінця 2022 року почався активний пошук більш доступних рішень, що призвело до широкого впровадження морських дронів: серед них MAGURA V5 (яку використовує ГУР МО) та Sea Baby — ударний морський БПЛА, який застосовує СБУ.
Знищений крейсер “Москва”
Саме українські морські дрони стали головним чинником протидії російському флоту в Чорному морі, здійснивши десятки успішних атак як по корабельному складу противника, так і по об’єктах морської інфраструктури. На сьогодні верифіковані дані свідчать про близько 30 знищених кораблів рф та пошкодження понад 20 одиниць — хоча формально в рф усе ще офіційно присутні судна, фактично їхній «флот» у Чорному морі суттєво деградував.
Втрата флагмана і численні бойові втрати за чотири роки повномасштабної війни дозволяють стверджувати, що російський Чорноморський флот вже не існує у тому вигляді, як до 2022 року. Максимум, що залишилося — це флотилія. Відновити присутність на докризовому рівні росія вже навряд чи зможе. Морська кампанія в Чорному морі стала для рф однією з найганебніших сторінок цієї війни: вмф рф зазнав нищівних поразок, продовжуючи втрачати бойові кораблі та підводні човни, навіть після свого переміщення з Севастополя до Новоросійська і відправлення частини суден у Каспій.
Україна ж перевизначила не лише правила ведення морських боїв, а й сам підхід до контролю акваторій.
Полювання з моря і з неба
Сьогодні українські морські дрони — це не лише безпілотні «камікадзе» для одноразового ураження ворожих кораблів. БПЛА перетворюються на багатофункціональні платформи: деякі оснащують ракетами Р-73 або AIM-9, що дозволяє їм виконувати роль засобів ППО малої дальності та загрожувати також авіації противника. Над Чорним морем рф вже втрачала вертольоти Мі-8 і винищувачі Су-30, які стикалися з такими дронами.
Окрім ударних катерів, безекіпажні платформи використовуються для патрулювання та оснащуються великокаліберними кулеметами або реактивними системами залпового вогню, що суттєво розширює їхні можливості.
Для рейдових операцій БПЛА також застосовуються як носії повітряних дронів, що дозволяє регулярно впливати на прибережні райони тимчасово окупованого Криму.
Це ще без урахування підводних дронів субмаринного типу, які вже проявили себе — зокрема в атаках на опори Керченського мосту та у діях проти ДЕПЛ «Варшав’янка» в Новоросійську.
Жодна інша країна Чорноморського регіону не може похвалитися таким рівнем багатофункціонального контролю над акваторією. Навіть Туреччина, яка має зараз беззаперечно потужний флот у регіоні, не демонструє подібного поєднання мінімальних ресурсів і низького ризику для персоналу під час виконання операцій.
Окремо варто відзначити поєднання морських і повітряних засобів контролю — зокрема для полювання на засоби ППО або кораблі, що виходять у відкрите море. Прикладом стала операція 28 серпня 2025 року, коли був уражений малий ракетний корабель типу «Буян‑М», після чого подібні загрози набули системного характеру.
Наразі представники російського «тіньового» флоту змушені маневрувати біля територіальних вод Туреччини, побоюючись ударів українських дронів з моря і з повітря. Саме повага до кордонів інших держав стримує Україну від повного встановлення контролю над акваторією.
У підсумку Україна показала: у сучасній війні кількість фрегатів, корветів чи есмінців — не вирішальний фактор. Будь‑який корабель, незалежно від водотоннажності, має вразливі місця, а засоби їхнього ураження часто обходяться значно дешевше, ніж сам бойовий корабель.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
