Уранці 19 червня Іран вдався до використання нового типу ракет середньої дальності. Ці ракети відрізняються нестандартною бойовою частиною — замість традиційного моноблоку в них міститься близько 20 суб-боєприпасів.
Одна з цих ракет влучила в місто Азор, що розташоване неподалік Тель-Авіва, і це стало першим випадком застосування подібного озброєння з боку Ірану.
Новий тип – нова загроза для цивільного населення
За даними ізраїльського військового командування, кожен суб-боєприпас має близько 2,5 кг вибухових речовин. Відкриття бойової частини відбувається на висоті приблизно 7 км, після чого снаряди розсіяуються на площі до 8 км.
הבוקר חווינו פגיעה של טיל בעל יכולת פיזור של חימושים קטנים המתפזרים בשטח רחב יחסית.
יתכן שחלק מהחימושים יישארו על הקרקע ולא יתפוצצו.
לא נוגעים בנפלים או בחפץ חשוד, מיד מתקשרים 100. pic.twitter.com/5zzBW72Oww
— פיקוד העורף (@PikudHaoref1) 19 червня 2025
На даний момент достеменно не відомо, до якого типу належить ця ракета, але серед можливих варіантів згадують Khorramshahr-4 (Kheibar).
Ізраїль характеризує нову бойову частину як касетну. Проте, враховуючи її конструкцію, більш вірним буде порівняння з роздільною головною частиною, яка використовується в балістичних ракетах для ускладнення перехоплення та одночасного удару по декільком цілям.
Аналог російського “Орєшніка”, але в простішій формі
Російська ракета середньої дальності “Орєшнік” працює за аналогічною схемою, як і міжконтинентальні ракети з MIRV (Multiple Independently Targetable Reentry Vehicle).
Проте, іранська ракета, ймовірно, використовує спрощену систему MRV — розсіювання бойових частин без індивідуального наведення.
Технічне порівняння з МБР США та СРСР
Вперше система MRV була застосована на американській Polaris A-3 у 1964 році. СРСР у відповідь розробив шахтну ракету Р-36П (1970) та підводну Р-27У (1974), які мали по три ядерні бойові частини.
Проте, на відміну від цих зразків, іранська ракета розсіює суб-боєприпаси на набагато нижчій висоті — всього 7-8 км.
Новий виклик для ізраїльських систем протиракетної оборони
Для ефективного нейтралізування цієї загрози ракети повинні бути збиті ще до розділення бойових елементів — на великій відстані, завдяки системам Arrow-3 або THAAD. Якщо ж вибух відбудеться над містом, суб-боєприпаси все одно впадуть у межах населеного пункту.
Таким чином, єдиною надією на перехоплення на ближчій відстані залишається система Iron Dome. Але велика кількість суб-боєприпасів може її перевантажити. Цілком ймовірно, що це і сталося під час атаки 19 червня, оскільки ізраїльська ППО не може забезпечити захист від масованих атак, навіть незважаючи на активні дії ЦАХАЛу проти іранських пускових установок і заводів.
