Сьогодні ми маємо для вас цікаві питання:
- Яка ціна одного кілограма грошей?
- Яка вага дзвону Колокола Христа?
- Скільки квартир можуть поміститися на Поштамті?
- Де можна відшукати скарби Зікандра?
Кірха — символ віри та стійкості
Лютеранський Собор Святого Павла, знаний в Одесі як Кірха, став одним із найважливіших символів Тихого центру. Історія цього храму відображає долю самого міста: злети й падіння, нищівні пожежі та відновлення завдяки небайдужим людям.
Будівництво почалося на початку XIX століття за проєктом молодого архітектора Франца Боффо. Хоча на початку будівництво стикнулося з труднощами (частина фасаду обрушилася), архітектор не здався і залишив після себе більше тридцяти інших архітектурних шедеврів Одеси. Перебудований в кінці XIX століття храм вразив своїм величчю.
За часів радянської влади святиня зазнала руйнувань і девальвації: тут були склад, спортзал та навіть пральня, а в 1976 році пожежа знищила величезну будівлю. Проте в 1990-х роках розпочалося її відродження. Реставрація тривала до 2010 року, витративши 6,5 мільйонів євро. Наразі Кірха знову функціонує — тут проходять служби та безкоштовні концерти органної музики. Дзвін Христа, вага якого складає тонну, подарувало Одесі місто-побратим Регенсбург.
Палац зв’язку: велич і забуття
Ще одна важлива архітектурна пам’ятка району — одеський Головпоштамт. Відкритий у 1895 році за проєктом архітектора Харламова, він став першим Центром зв’язку у Російській імперії. Його називали Палацом зв’язку: фасад прикрашав Садову вулицю, а величезний зал з високим скляним дахом нагадував сучасні вокзали.
У радянську епоху тут безперервно працював пункт міжміського та міжнародного зв’язку. У залі можна було відправити телеграму або грошовий переказ, а в підвалі зберігалися … копійки з телефонних автоматів, які не рахували, а зважували: кілограм монет дорівнював десяти рублям.
Сьогодні, в еру інтернету і поштоматів, будівля практично втратила свою функціональність. Її величезні площі вже не використовуються за призначенням, а майбутнє Палацу буде вирішено після війни.
Новий базар і легенда Зікандра
Головний ринок району — Новий базар, заснований у першій половині XIX століття. Тут колись відкрили і величний храм, і першу в імперії виноробну станцію. Але під землею, у катакомбах, схована й темніша спадщина. У 1870-х роках тут діяв бандит Зікандр, що викрадав дівчат для продажу в османські гареми.
Коли поліція зрештою викрила банду, катакомби замінували. Під час вибухів ватажок разом зі своїми скарбами залишився під Новим базаром назавжди. Так зникла новобазарна катакомба, але легенда про скарби живе досі.
Перша лікарня і боротьба з епідеміями
Будівництво першої одеської лікарні розпочалось у 1802 році на вулиці Пастера. Першим головним лікарем став італієць Іван Францович Капелло, який, попри відсутність російського диплома, рятував одеситів і навіть загинув під час епідемії чуми 1812 року.
Тут працювали пізніше Пирогов і Скліфосовський, а сучасна Інфекційна лікарня зберігає цю спадщину донині. Поруч височіє кафедральний Собор Різдва Христового (1814) — храм, що залишається духовним центром для тисяч одеситів.
Одесити — найцінніше багатство
Тихий центр сьогодні — це не лише архітектурні пам’ятки та старовинні ринки. Це місце, де живуть справжні одесити — носії гумору, інновацій та неймовірної життєвої енергії. Тут і досі кажуть не “ходити на базар”, а “робити базар”.
Цей район формувався для людей і завдяки людям. І саме його мешканці стають основними творцями одеського духу, який не зникає навіть у найскладніші часи.
