У новому випуску на нашому Youtube-каналі експерт з історії Одеси Олександр Отдєльнов розкриває, чому саме цей міський керівник став найбільш шанованою фігурою в історії міста, а також розповідає про його насичене життя та долю.
Додатково ви дізнаєтеся:
Шлях до майбутнього Дюка
Арман Емманюель Софія-Септімані де Віньєро дю Плессі – так звучить повне ім’я відомого французького аристократа, що з’явився на світ у 1766 році в Парижі. Він здобув високу освіту, а його дід, прославлений маршал Рішельє, писав про молодого Армана: «Він отримав всі мої переваги, але жодного недоліку». За традицією того часу, у віці 15 років юного герцога видали заміж. Ніякої любові – тільки батьківська воля. Ніхто не звертав уваги на те, що його наречена, Розалія де Рошешуар, була лише 13 років і мала фізичні вади: два горби та неприязну гримасу на обличчі.
Перший раз молодий Рішельє бачив свою наречену тільки на весільній церемонії, після чого того ж вечора вирушив у «весільну подорож» сам, без молодої дружини. Хоча їхні стосунки залишалися дружніми й поважними, вони ніколи не жили разом. Пізніше спалахнула Французька революція, яка суттєво підірвала фінансовий стан Рішельє. Витікаючи до Відня, молодий герцог прагнув довести свою здатність до великих справ. Разом із товаришами, серед яких був і майбутній градоначальник Одеси Ланжерон, він вирушив на російсько-турецьку війну.
Ключовим моментом його біографії став жорстокий штурм Ізмаїла. Ця нічна битва, схожа на справжню різанину, де Рішельє проявив видатний героїзм і отримав серйозні поранення, назавжди змінила його. Він здобув звання полковника, Георгіївський хрест, золоту шаблю та був особисто представлений імператриці Катерині II.
Як ці травматичні бойові досвіди та особисті драми вплинули на його характер і підготували його до управління Одесою? Усі деталі його шляху до нашого міста – у новому відео на нашому каналі!
Одинадцять років, що трансформували Одесу
Після коронації імператора Олександра I, з яким Рішельє встиг подружитися, йому запропонували або високий чин у гвардії, або посаду одеського градоначальника. У 1803 році Еммануїл Йосипович Рішельє вибрав Одесу. На той час місто перебувало в жалюгідному стані: приблизно 5 тисяч мешканців у жахливих умовах, відчутна нестача прісної води та деревини, недобудований порт і жодної обробленої ділянки на 170 кілометрів навколо.
Однак Рішельє прийняв виклик. Оселившись у маленькому будинку на Театральній вулиці, він цілком поринув у справи. Завдяки близькості до імператора, він отримав надзвичайні повноваження: під його контролем опинилися митниця, військо, порт, поліція та суд. Він запросив до міста найкращих лікарів та інженерів з усієї країни, а завдяки своїм міжнародним контактам до Одеси почали прибувати торговці з усієї Європи.
Завдяки зусиллям Рішельє в Одесі з’явилися лікарня, біржа, театр, гімназії. Він охоче взаємодіяв із мешканцями, особисто відвідував найбідніші оселі та цікавився життям громади. Одесити почали називати його, як шанованого родича — «Наш Дюк!». Але найбільшою кризою стала епідемія чуми у 1812 році. Тоді м’який і демократичний Рішельє запровадив суворі карантинні заходи, включаючи загрозу страти за вихід з дому, і зумів врятувати місто.
Що ще зробив Дюк для свого міста і як йому вдалося здобути безмежну любов волелюбних одеситів, яких іноді змушував дотримуватися суворої дисципліни? Дивіться повну історію розбудови Одеси у нашому відео!
Прощання з Одесою та його доля у Франції
За 11 років свого управління Рішельє населення Одеси зросло у 7 разів! Але восени 1814 року, після перемоги над Наполеоном, імператор Олександр призначив його на пост урядовця у Франції – Рішельє став прем’єр-міністром. Кажуть, що проводжати Дюка вийшло все місто, сльози проливали майже всі. Він пожертвував всі свої статки на розвиток Одеси, а згодом подарував місту свій дім та Дюківський сад.
На жаль, його здобутки на чолі французького уряду не були такими значущими. Не змігши знайти спільну мову з елітою того часу, він покинув політику. Менш ніж за рік, у 55 років, Рішельє помер, не залишивши нащадків. Великий герцог, справжній батько Одеси, знайшов спочивання в церкві Сорбонни в Парижі.
Саме він відкрив європейську етап в історії Одеси, яку місто продовжує писати й до сьогодні.
