Близько п’яти тисяч людей тут закатували, заморили голодом та закопали у безіменних могилах, які й досі не знайдені. Чимало євреїв загинуло «дорогою смерті», не дійшовши до інших гетто, влаштованих окупантами у сусідній Миколаївщині.
Могили навколо та посеред села
Якось я зустрів тут сухеньку бабусю, яка задумливо прошкувала через подвір’я, де колись мучили людей. Старенька повідала, що на власні очі бачила жахи, що тут творилися. Її хатина стояла поблизу концтабірної огорожі. З подружками вона часто носила в’язням їжу. Румуни відганяли підлітків, але відчайдушні навіть сварилися з охоронцями, щоб передати нещасним хоча б окраєць хліба, варену картоплину, малаї чи мамалигу.
Десятки спогадів очевидців про знущання фашистів над євреями зберегла для нащадків місцева вчителька історії Валентина Жевенець.
Загиблих відвозили хоронити у ліс, на гору, де зараз стоїть пам’ятник, і в яр, що біля кладовища. Хоронили і біля самої річки Кодими – одну таку могилу знайшли, коли 2007-го проводили газопровід.
Наприкінці 1941-го частину в’язнів перегнали через міст у Гвоздавку Першу зачинили у конюшні. Румуни там усіх їх і винищили та закопали посеред села.
Переховували біглих під страхом смерті
За свідченнями Фросини Буйвол, євреїв гнали етапом з гвоздавського табору до станції Заплази. Колона розтягнулася майже на півтора кілометра. Румуни з поліцаями били нагаями усіх, хто шкандибав. Відшмагали кати і чотирьох дівчаток. Подумавши, що забили їх досмерті, покинули бідолашних на шляху. Фросина з братом Іваном підібрали дівчат і сховали у покинутій хаті. Нанесли солому і годували їх кілька тижнів, поки ті не оклигали і кудись подались.
Випадків порятунку євреїв траплялось чимало, попри загрозу смерті. Якось мати Анастасії Копиці прихистила двох жіночок з хлопчиком, нагодувала їх і дала провізії на дорогу.
Батько Ганни Богопольської визволив двох 18-19-річних сестер.
Настя Унтілова переховувала єврейку, яка втекла з табору.
У Солтанівці бездітна родина Звоніщуків врятувала і всиновила однорічного хлопчика.
Повністю винищили окупанти єврейські громади у навколишніх селах, а ще – цілу єврейську колонію Гельбінове, засновану неподалік Гвоздавки 1859 року.
***
Нині ж творять найтяжчий злочин проти людяності новітні нацисти – російські.
У Гвоздавці розповідають, що їхній земляк Іван Бурлака, який побував в полоні окупантів, повернувся додому знеможеним, як ті євреї, яких гнобили у Гвоздавському гетто.
Читайте також: «Бабин Яр» на Одещині: пам’яті жертв Голокосту, загинувших у селі Гвоздавка Друга
