Історія майстрині Людмили Кучер із Одеської області

Історія майстрині Людмили Кучер із Одеської області

Хочеться охопити все, але не вистачає часу

1000 грн від держави на передплату друкованих медіа

– Знаєте, коли я навчалася на ткалю в Одеському училищі, у нас був гурток «Молода хазяйка». Ми з дівчатками навчались в’язати, вишивати, плести макраме. Навіть сплели такі неймовірні штори, що вони стали гордістю училища. Взагалі-то я мріяла стати швачкою, а стала ткалею. І хоч робота була не дуже до душі, працювала на совість – замість восьми ткацьких верстатів обслуговувала одинадцять. І плести та вишивати не полишала, – розповідає Людмила Кучер.

Мастерицы из КодымыМастерицы из Кодымы
Людмила Кучер

Читайте також: «Золотий вік» в’яже шкарпетки, плете сітки, готує смаколики

У жінки є ще безліч різних захоплень.

– Я вмію плести гачком серветки, в’язати на спицях, вишивати рушники, виробляти фігурки для оздоблення саду, ще пишу вірші та оповідання. Зараз дуже модно давати друге життя меблям. Мене захопила і ця робота. Мої уподобання поділяє донечка Наталка. Ми з нею вже оновили деякі речі. Хочеться ще зайнятися рослинами – їх у мене дуже багато. Але на все не вистачає часу, – розповідає Людмила.

Мастерицы Людмила КучерМастерицы Людмила Кучер
Людмила Кучер в оточенні своїх улюбленців – гномів

Люлмила Кучер и ее гномыЛюлмила Кучер и ее гномы

Людмила Кучер из Кодымы и ее гномыЛюдмила Кучер из Кодымы и ее гномы

Переслідував один і той самий сон

Людмила не звикла покладатися на когось. Завжди старалась робити все власними силами, заробляючи на життя. Навіть п’ять років працювала у Польщі.

Але й там у вільний час займалась творчістю: плела різдвяні віночки, робила свічки, оздоблювала коробки у креативні скриньки – все це залюбки роздаровувала. І весь час на чужині її переслідував один і той самий сон – рідна хатина з ошатним обійстям.

Згодом жінка вирішила: все, досить. Треба бути вдома. І повернулась на Кодимщину. Тут, у власному будинку, який, мов писанка, розташований серед розкішного саду, сон із хатою зник.

На тему: Фото в інтернеті змінило життя: як майстриня з Балти малює картини вовною

Невдала робота стала найдорожчою

Найперший гном і сьогодні є найдорожчою реліквією її колекції, хоча і сплетений із якоїсь старої шкарпетки.

Коли вона його доробила, то фото виклала у Фейсбуці – хотілося поділитися своїми успіхами. Натомість якась жіночка розкритикувала її роботу. Людмила спочатку образилась, а потім вирішила зробити кращого, і взялася удосконалювати свої вміння.

Тепер її роботи неперевершені.

Роботи майстрині Лдмилы КучерРоботи майстрині Лдмилы Кучер
Роботи майстрині

Гномы Людмилы КучерГномы Людмилы Кучер

Сказочные гномы, работы Людмилы КучерСказочные гномы, работы Людмилы Кучер

– В основному я роздаровую своїх гномів – люблю робити людям приємне. Але, якщо є охочі, то можна й продати. За минулий рік я створила колекцію з 25 гномів. Вони всі різні, неповторні.

Сьогодні гноми пані Людмили живуть не тільки на Кодимщині. Вони полюбилися і прижилися у Києві, Одесі, Варшаві.

– Я роблю своїх ляльок з гарним настроєм. Сідаю творити тільки тоді, коли нікого немає вдома, коли в хаті тихо. І переконана, що у них світла аура і вони навіть можуть виконувати роль оберегу, – каже Людмила.

У майстрині є купа тканини, яку вона прискіпливо добирає для кожної роботи. А ще знайомі віддають клаптики, відрізи залишків.

– На спідниці йде шифон, фатін, на черевички – фетр, хутро. Для верхнього одягу – пальтова тканина, велюр, вельвет. Дуже гарно і легко шити з велюру. Підбираю тканину таким чином, щоб вона відповідала задуманому образу.

Вас зацікавить: На Одещині розбиті ялинкові іграшки стати початком нового життя: новорічна історія Катерини Ротар

І творять, і будують разом

Людмила, її донечка Наталка та онук Михайло завжди щось майструють. Вимурували теплицю, підсобні приміщення. Купили шліфувальну машинку, щоб оновлювати меблі.

А нещодавно купили хату для Наталки і перебудували її по-своєму. Це була доньчина мрія. Вона навіть створила теку фотографій «Дім моєї мрії», до якої увійшли знімки всіх робочих процесів.

– Саме життя підказує ідеї і дає можливості на їхнє втілення. Мені все цікаво. Приємно, що й доньці, й онуку подобається творити і працювати руками, – розмірковує Людмила.

Сьогодні Людмила продовжує пробувати свої сили все у нових ремеслах, має маленький збірник оповідань, пише вірші, навіть мріє написати книгу про власну родину. Але найбільшою її любов’ю досі залишаються чарівні гноми.

Раніше ми розповідали: Її ніжно називають «бабуся»: як пенсіонерка з Подільська стала однією з найяскравіших волонтерок України.



Джерело