Ключові моменти:
- У липні 2024 року в Одесі вулицю Дворянську офіційно перейменували на вулицю Всеволода Змієнка.
- Це рішення стало частиною масштабної кампанії з деколонізації міської топоніміки.
- Всеволод Змієнко народився в Одесі та служив генерал‑хорунжим Армії УНР.
- Після еміграції він очолив розвідку й контррозвідку українських військових формувань у міжвоєнний період.
Чому вулицю Дворянську в Одесі перейменували на вулицю Змієнка
У липні 2024 року в Одесі змінили назви 85 вулиць, площ, скверів і провулків. Дворянську перейменували на вулицю Всеволода Змієнка.
Головою Одеської обласної військової адміністрації Олегом Кіпером рішення ухвалили 26 липня 2024 року. Міська рада не завершила процедуру вчасно, тож повноваження перейшли до керівництва ОВА. Нові назви обирали з урахуванням пропозицій громадськості та роботи спеціальної експертної групи.
Чому саме Змієнко? Він пов’язаний з Одесою і з українською військовою історією. Змієнко — офіцер, який став генералом‑хорунжим Армії УНР і брав участь у формуванні українських військових підрозділів у місті.
Після поразки УНР у 1919 році він емігрував і в міжвоєнні роки керував розвідкою та контррозвідкою українських збройних сил у вигнанні. Переіменування підкреслює прагнення зберегти пам’ять про людей, пов’язаних із боротьбою за українську державність.
Нижче — детальніше про колишні назви вулиці й біографію Всеволода Змієнка.
Як змінювалися назви Дворянської вулиці в Одесі
Вулиця відома в Одесі з 1814 року. Первісна назва — Дворянська — відображала суспільну структуру міста того часу.
Спочатку вона тяглася від Софіївської до Бульварної, нині Старопортофранківської. У 1827 році спорудили лютеранську кірху, і вулиця стала змінювати конфігурацію та набрала сучасних рис.
У різні періоди окремі ділянки мали власні назви. Частину від Ямської до Старопортофранківської називали Лютеранською. Інші сегменти мали назву Дворянський провулок.
21 травня 1902 року Дворянську перейменували на честь Сергія Вітте. Через сім років, 19 червня 1909 року, вулицю назвали іменем Петра Великого, приурочивши це до 200‑річчя Полтавської битви.
Після встановлення радянської влади у 1923 році вулиця отримала назву Комінтерну. У період румунської окупації 19 листопада 1941 року повернули ім’я Петра Великого, і вона так називалася й після визволення в 1944 році.
У 1995 році вулиці повернули історичну назву Дворянська. Історія вулиці отримала нову сторінку у 2024 році — її перейменували на вулицю Всеволода Змієнка.
«Все тече і все змінюється», — як нагадував філософ Геракліт Ефеський.
Ким був Всеволод Змієнко
Всеволод Змієнко народився в Одесі 1886 року. Він служив в імперській армії і закінчив службу підполковником Генштабу у 1917 році.
Після повернення до Одеси наприкінці 1917 року очолив штаб українських воєнізованих формувань, прихильних Центральній Раді й ідеї незалежності. У березні 1918‑го став військовим комендантом Одеси.
У квітні 1918 року він очолив демобілізаційний комітет Херсонської губернії, організовував передачу майна колишньої імперської армії до лав українських військ. Пізніше служив у лавах українських армій різних конфігурацій.
З грудня 1918 року — начальник штабу 3‑го (Херсонського) корпусу армії УНР. У 1919‑му був помічником командувача Південно‑східної групи військ, а з липня — начальником штабу 10‑ї піхотної дивізії Січових стрільців.
У грудні 1919 року після поразки армії УНР його інтернувала польська влада. Тоді ж в Одесі померла його дружина, і троє дітей залишилися без нагляду. Згодом двох із них переправили до батька в Польщу. Син Олег залишився в радянській Україні й у 1938 році зник після арешту.
Роль Змієнка в обороні Польщі від більшовиків
Змієнко брав участь у радянсько‑польській війні на боці поляків. У серпні 1920 року 6‑та українська дивізія захищала місто Замостя.
Оборону очолювали полковники Безручко та Змієнко. Кінна армія Семена Будьонного рушила на Варшаву, але не змогла пробитися через позиції під Замостям.
Бої під Замостям дали полякам час для підтягання резервів. Завдяки цьому атака Будьонного не досягла мети, і ситуація на фронті змінилася на користь польських сил.
Цей епізод має історичне значення для розуміння ролі українських військ у той період і часто фігурує в історичних наративах обох країн.
Під час боїв під Замостям лунали ті рядки з пісні, що колись була відома:
«На Дону и в Замостье
Тлеют белые кости,
Над костями шумят ветерки.
Помнят псы-атаманы,
Помнят польские паны
Конармейские наши клинки».
Життя Змієнка в Польщі
З 1921 року Всеволод Єфимович носив звання генерал‑хорунжого. У 1920–1930‑х роках він керував відділами розвідки та контррозвідки збройних сил УНР у вигнанні.
У 1932–1933 роках Змієнко координував роботу резидентур і переправлення кур’єрів через кордон. Метою була фіксація фактів голоду в Україні та передача цих свідчень міжнародній спільноті.
Складність збору інформації зросла після обмежень радянської влади на в’їзд іноземних журналістів. Попри це, розвідники намагалися документувати масштаби трагедії.
Всеволод Змієнко помер у жовтні 1938 року у Варшаві. Поховали його на православному кладовищі міста, поряд із багатьма діячами УНР.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
