Як молдавани до козаків прибилися
У навколицях села знаходиться курган, зведений ще скіфами, в якому заповів себе поховати козацький отаман Тимофій Гандрабура. Біля цього кургану виявлено поселення трипільської культури (IV-III тисячоліття до н.е.), де краєзнавець Іван Мороз у 1965 році знайшов гарну орнаментовану зернотертку та інші цінні артефакти.
Цей історик, ентузіаст місцевої школи, детально досліджував історію створення села Гандрабури.
Улітку 1675 року, помстившись за спробу османів знищити Запорізьку Січ, Іван Сірко організував 20-тисячне козацьке військо і рушив на Кримське ханство. У складі козацького війська було чимало молдавських селян, які під час одного з рейдів Сірка приєдналися до нього.
Знищивши міста Гезлев (Євпаторію), Карасубазар, Бахчисарай, а також безліч татарських сіл, козаки звільнили тисячі православних невільників, які повернулися на Україну. Багато втомлених війною молдаван, взявши з собою трофеї — найперше худобу, вирушили Диким Полем у пошуках кращого життя. На облюбованій території козаки збудували землянки та кошари для овець, а також обори для волів, корів та коней. Взимку чоловіки таємно відвідували Валахію, звідки перевозили свої родини до нової батьківщини. Навесні вони почали обробляти землю та займалися господарюванням.
Село Гандрабури швидко розвивалося завдяки запорожцям та втікачам із Молдавського князівства і інших регіонів. Новоприбулі часто отримували нові прізвища. Протягом більше 160 років село підлягало Оттоманській Порті, а щоосені сюди приїздив турецький збирач податків чауш. Місцеві жителі вимушені були віддавати з кожного двору одну рогату худобу, певний обсяг зерна та гроші, а з десяти сімей — підлітка для поповнення яничарського війська.
– У XVIII столітті ця територія входила до складу Ханської України. Я знайшов османський реєстр населених пунктів під час перебування в Туреччині, і виявилося, що навіть до 1791 року тут були села з назвами Ананьїв, Долинське (римською мовою Валягоцулуй), яке османи називали Хочіє, Бірзула на мапі позначена як Подільська, Липецьке – це Ліпіске, Точилове – Торчіле, а Гандрабури – Беріндебур. Я впевнений, що саме османські архіви відновлюють нашу історію, яка замовчувалася царатом та радянською владою, – зазначив доцент кафедри історії України Південноукраїнського педагогічного університету імені Ушинського, дослідник османської спадщини півдня України Олександр Середа.
Після створення у 1834 році Ананьївського повіту Херсонської губернії Гандрабури стали волосним центром, до якого входили села Липецьке, Точилове, Гандрабури з Гандрабурським висілком та Селіванівка.
Вкрадений церковний скарб
У 1792 році чернець з Ясс, отець Таїсій, за благословенням митрополита Петра Могили збудував у селі дерев’яну Петро-Павлівську церкву, яка проіснувала до 1872 року.
Священник започаткував масове хрещення дітей, вінчання пар, а також провів молебні, акафісти й водосвяття.
У 1848 році була зведена кам’яна церква Архангела Михаїла, а у 1912 році закладено підвалини Введенського храму.
У 1918 році, коли село захопили австрійські війська, церковний староста Штефан Кирилов, на прохання отця Федора, заховав цінності, святині та документи. На жаль, у 1980-х роках невідомі з Ананьєва вирили церковний скарб і зникли.
Храм Архангела Михаїла почали руйнувати ще у 1936 році, знявши хрести та бані. Спочатку будівлю використовували як культурний заклад, згодом вона стала складом та спортзалом. У 60-х роках колгоспники почали зберігати в ній насіння соняшнику, що істотно знищило фрески та зруйнувало будівельну конструкцію. Пізніше з цегли храму побудували сільську лікарню.
Тепер про цю церкву нагадує тільки вицвіла фотографія та спогади місцевих мешканців.
На щастя, Свято-Введенський храм зберігся в чудовому стані. Є свідчення, що церкву розписував відомий український художник Євген Столиця, який після революції перебував в Ананьєві. Щоб прогодуватися, митець працював церковним маляром за їжу.
У селі завжди дбали про освіту дітей. Первісно тут діяла двокласна церковнопарафіяльна школа. У радянські часи відкрили шість шкіл – повну, восьмирічну та чотири початкові. Зараз молодь здобуває освіту в Гандрабурівському ліцеї.
Коли влаштовують свято криниць?
Мешканці Гандрабур охоче підтримують давні традиції та обряди. З цієї причини влаштовано фольклорно-етнографічне дійство «Корінням в етнос – гілками в світову культуру». Щосезону вони долучаються до мистецько-гастрономічного фестивалю молдавської культури «Стругушор», що є святом молодого вина та мамалиги.
У навчальних закладах та культурних центрах функціонують історико-краєзнавчі музеї, де педагоги та бібліотекарі демонструють ткацький верстат, колекції прасок, старовинні світлини, ужиткові речі та вироби народних майстрів. Художній керівник Будинку культури Тетяна Мазуренко розповіла, що їхній вокальний ансамбль «Ностальгія» славиться представленим виконанням народних пісень.
В Гандрабурах безліч криниць та джерел. Щовесни, перед початком Петропавлівського посту, тут святкують обряд «Пайштили» — свято криниць. Селяни, зібравшись біля уквітчаного колодязя, прославляють воду, обмінюються посудом, солодощами, вшановують пам’ять померлих та пригощаються.
Активну участь у культурному житті села відіграє Громадська організація «Відродження Гандрабур». Директорка організації, учителька історії Світлана Чечуй, зазначає, що люди жертвують кошти на проведення культурних заходів. Тепер у тісній співпраці з Ананьївською благодійною організацією «Великі серця» вони підтримують ЗСУ та земляків, які мужньо захищають Україну.
На жаль, у боротьбі з ворогом загинули гранатометник Леонід Гончарук та матрос Олександр Богачук, а ще декілька бійців нещодавно потрапили в полон.
Вино, мамалига і бринза
Восени, коли врожай уже зібрано і доспівають фрукти, мешканці організовують День села — вшановують трударів та згадують земляків, що прославили рідний край, частуючи плачиндами та вертутами, а також ігристим вином.
Традиційними стравами молдаван є мамалига і обов’язково бринза.
Раніше місцеві молочарки виготовляли бринзу з овечого молока, а сьогодні — з козиного.
Місцева господиня Наталя Мазуренко славиться своїми молочними виробами. Вона розповіла, що для приготування бринзи є різні рецепти. З використанням сичужного ферменту метод трохи складніший, але з підкисленням молока оцтом або лимоном – доступний кожному. І вона поділилася своїм рецептом.
Рецепт бринзи
Інгредієнти:
З цієї кількості інгредієнтів вийде приблизно 400 г бринзи.
Нагрійте молоко. Як тільки воно закипить, додайте оцет і сіль. Зменшіть вогонь та кип’ятіть ще 2 хвилини. Тоді процідіть розшароване молоко через друшляк, застелений двома шару марлі.
Отриманий сир ретельно відтисніть, краї марлі зав’яжіть і поставте під гніт. Через кілька годин бринза буде готова до вживання.
Зберігайте продукт у скляній ємності в сухому вигляді або в розсолі, приготованій з процідженої сироватки з додаванням солі за смаком.
За бажанням у бринзу можна додати улюблені трави, наприклад, свіжий подрібнений базилік, петрушку, прованські трави або лимонну цедру.
Звідки пішли прізвища
Людей, які прийшли з польських земель, називали Мазурянами, із Сербії – Драганами, з Полісся – Поліщуками, з Валахії – Волошинами, з Мунтенії – Мунтянами, а з Центральної Молдови – Моцманами (Моспанами).
