Родина, як і всі, переживала на початку вторгнення розгубленість, заціпеніння і багато болю. Тала розповідає, що родичі із Росії навіть не поцікавилися, як вони, і тільки після її посту в Інстаграмі одна з них подзвонила мамі. Тим часом Талі з родиною довелося виїхати до Польщі.
“Я повернулася за кілька місяців. Згадую, як 10 жовтня 2022 року їхала на роботу Києвом. Почався обстріл. Акурат біля мене вибухнув скляний міст, що у центрі столиці”, – ділиться Тала.
Незважаючи ані на масовані обстріли, ані на блекаути, саме вдома вона почувала себе спокійніше. Але один з її синів через вибухи перестав спати. Тала відчула, що дітей варто знову вивезти до безпеки.
“Це вкрай болючі історії, коли розірвані родини: і повертатися важко, і залишитися важко. Тут дитина ходить до школи, а вдома залишився тато… Давайте не будемо засуджувати один одного, а навпаки, триматимемося один за одного, де би ми не були. Нашу єдність не зміг побороти навіть ворог, тож нехай вона такою і лишається”, – говорить Тала.
Її історія з перших вуст – тут.
Історія Тали Калатай увійшла до Музею “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова, який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 115 тисяч історій.
Розкажіть свою на порталі музею, або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
