Одеса знову фігурує в пропагандистських наративах як «ключова ціль»
Поки в світі тривають дискусії про можливі шляхи завершення війни, російські медіа знову повертають увагу до Одеси, подаючи її як нібито «обов’язкову ціль». Цього разу в ефірі лунає варіант наступу «з тилу», що за масштабом і логікою дедалі більше нагадує нереалізовані обіцянки про швидке взяття Києва.
У прокремлівських ЗМІ опубліковано коментар так званого військового експерта Юрія Кнутова, який у розмові з одним із видань описав уявну послідовність дій російських військ. За його версією, операції проти Харкова і Одеси нібито можливі лише після повного встановлення контролю над Донбасом, а також Херсонською й Запорізькою областями — обставина, що подається як уже майже вирішене завдання.
скриншот із російських ЗМІ
Говорячи про Одесу, Кнутов припускає сценарій наступу «з тилу»: мовляв, після захоплення південних регіонів війська нібито могли б просуватися через Миколаїв у бік чорноморського порту. Такий маневр він називає стратегічно важливим і таким, що мав би «дуже хороші результати».
“Із суші — саме захід із тилу — був би вкрай важливим і якраз дав би дуже хороші результати”, — стверджував Юрій Кнутов.
Подібні тези далеко не нові в інформаційному просторі РФ. Одеса постійно фігурує в пропагандистських матеріалах як «ключова ціль», без якої нібито неможливо оголосити війну завершеною. Такі повідомлення маскуються під «військовий аналіз», але насправді виконують стабільну функцію — створюють ілюзію неминучого наступу і відволікають від реальної ситуації на фронті.
Паралельно з виголошеннями Кнутова в ефірах прокремлівських каналів військовий оглядач Віктор Баранець прямо заявляє, що без захоплення Одеси й Миколаєва Росія нібито не зможе вважати війну завершеною. Він називає передчасними будь-які переговори щодо цих міст, підкреслюючи першочерговість утримання й повного контролю над уже окупованими територіями, які Москва незаконно проголосила своїми.
Важливим елементом цієї риторики є визнання ролі не лише військових дій, а й психологічного тиску. Баранець описує уявну операцію проти Одеси як комплексну кампанію з використанням повітряних, морських і наземних сил, а також спецслужб, пропаганди серед цивільного населення й спроб деморалізації українських військових.
Мова йде про створення ситуацій, за яких оборонці України нібито могли б «втратити мотивацію чинити опір», що прямо вказує на застосування терору й інформаційних маніпуляцій як складових ведення війни. У такому підході цивільне місто розглядається не як середовище для життя, а як об’єкт тиску.
Російські політики також відкрито говорять про економічну складову таких планів. Раніше представники державної влади РФ публічно висловлювали думку про необхідність знищення портової інфраструктури Одеси та Миколаєва, мотивуючи це їхньою значущістю для української економіки й логістики. Такі заяви прямо вказують на готовність завдавати ударів по цивільних об’єктах, від яких залежать мільйони людей і глобальні продовольчі ланцюги.
Усі ці заяви об’єднані спільною рисою — вони малюють масштабні й нібито ретельно прораховані плани, котрі різко контрастують із реальною картиною війни. Саме так у 2022 році звучали заяви про «швидке взяття Києва», а сьогодні лунають сентенції про «наступ на Одесу з тилу». Змінюється лише географія, сутність повідомлень лишається тією ж самою.
Поки Україна та її партнери говорять про реальний, а не імітований мир, російська пропаганда намагається відновити в суспільстві відчуття неминучості «великого наступу». У випадку з Одесою це більше нагадує інформаційну конструкцію, спрямовану на виправдання терору й приховування провалів попередніх «геніальних задумів», ніж реальний військовий план.
Створено за матеріалами: 048.ua
