Сьогодні Ізмаїл не багатий на численні мости. Проте ще два століття тому на місці сполучення між Ізмаїлом і передмістям Матроска існував міст через тодішнє озеро Броаске. У межах міста також споруджували тимчасові понтонні переправи під час воєнних дій. Про ці факти розповів ізмаїльський журналіст та краєзнавець Ігор Огнєв.
Нині краєзнавець згадує міст поблизу Копаної Балки, який нависає над залізничною гілкою до судноремонтного заводу, а також міст на залізничному вокзалі, що перекинутий над коліями. Місто також славиться численними містками, більшість з яких розташовані на головному міському водостоку — вулиці Папаніна. Історія мостів Ізмаїла сягає набагато давніших часів. Ізмаїл — місто в Одеській області, розташоване на Дунаї, за сотні кілометрів від Одеси, але тісно пов’язане з регіоном та його транспортними маршрута ми.
У ХІХ столітті центральний Ізмаїльський карантин розташовувався в прибережній зоні на місці, де сьогодні стоїть морський вокзал. Через карантин пропускали пасажирів та вантажі, що прибували по Дунаю, щоб запобігти потраплянню в місто небезпечних інфекцій — чуми і холери. Карантин оточував глибокий рів із дунайською водою, і до міста можна було потрапити дерев’яним містком. Цей місток знаходився в північній частині карантину й сполучався дорогою з Дунайським проспектом (сучасний проспект Незалежності).
Звернемося до ще одного картографічного джерела — плану міста Тучкова. На самому документі немає дати, але за непрямими ознаками його можна віднести до початку 1830-х років. На плані позначено ще один міст, що тоді поєднував місто з Ізмаїльською фортецею та перекидався через річку Безіменну, яка згодом зникла.
За одним із документів із фондів Ізмаїльського архіву, цей міст був дерев’яним і спирався на 36 дерев’яних паль. Він розташовувався поблизу нинішнього туристичного готелю «Дунай». Архівні відомості також містять інші технічні характеристики: довжина — 8 саженів (1 сажень = 2,1336 м), тобто близько 17 метрів; ширина — 2 сажені (приблизно 4,2 м); довжина перил — 19 саженів.
У доповіді начальника міської поліції (прізвище у документі нерозбірливе), адресованій Ізмаїльському градоначальнику Тучкову 18 жовтня 1831 року, зазначалось, що міст знаходиться в аварійному стані й потребує ремонту. Поліцейський просив Тучкова передати споруду інженерній команді військового відомства, яка дислокувалася в місті. Натомість в.о. Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора, посилаючись на формальні підстави, запропонував Ізмаїльському градоначальнику організувати ремонт за кошти міського бюджету і лише після цього передати міст військовим. Ремонт було проведено.
Мостовий перехід також існував на шляху між містом і передмістям Матроска, його перекинули через озеро Броаске. Про це свідчить документ від 7 червня 1880 року, направлений до Ізмаїльської міської управи. Пристав третьої поліцейської частини (що охоплювала міські території у фортеці та передмістя Матроска і Кугурлуй) Крайванович повідомляв, що дощі повністю залили низовину, яка відділяла згадані населені пункти від Ізмаїла, внаслідок чого їхнє сполучення з містом фактично було паралізоване. На документі є резолюція міського голови Федора Тульчіанова: «Поручается г-ну Авраамову (на той час купець 2-ої гільдії Авраамов був помічником міського голови) рассмотреть с городским архитектором». Уже 12 червня того ж року Авраамов доповідає до міської управи: «В смете на текущий 1880 год предусмотрена постройка моста, и по утверждении таковой г. губернатором будет приступлено к постройке». Для тимчасового зв’язку Авраамов запропонував приставу організувати місцеве населення для влаштування тимчасової переправи, ймовірно шляхом насипу. На плані Ізмаїла та передмість Матроска/Кугурлуй міст зазначений у правому нижньому куті.
Крім того, у місті встановлювали тимчасові понтонні переправи, які зазвичай зводили під час воєнних дій. Про наявність понтонного мосту в Ізмаїлі, спираючись на документальні свідчення, повідомляв сучасник — протоієрей Іоанн Лісник: «В 1853 году наведением моста в Измаиле через Дунай длиной 360 саженей (более 720 м) руководил генерал – лейтенант и начальник инженеров Южной армии А. Ф. Бухмейер». Йдеться про події Кримської війни (1853–1856). Картографічні джерела вказують, що той понтонний міст проходив по території Ізмаїльської фортеці й починався в місці впадіння річки Безіменної в Дунай, ведучи на румунський берег.
Тимчасову наплавну переправу також обладнали в Ізмаїлі восени 1944 року, під час Другої світової війни. Тоді військові отримали наказ організувати наплавний міст пропускною здатністю до 60 тонн через Кілійське гирло в районі Ізмаїла.
Отже, історія мостобудування в Ізмаїлі виявляється довгою й цікавою, і вона є невід’ємною частиною минулого міста в Одеській області, що разом із портами регіону (зокрема Одесою) формувало важливі транспортні та оборонні зв’язки на Дунаї.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
