Ізмаїл стоїть на лівому березі Кілійського гирла Дунаю. На протилежному березі річки лежить румунське село Плауру. До Чорного моря звідси близько вісімдесяти кілометрів. Від Одеси автомобільними дорогами більше двохсот кілометрів.
Давні поселення
Територія сучасного Ізмаїла мала давню історію задовго до офіційного заснування. Краєзнавці згадують тут грецьку колонію Антиофілас. За однією з версій, вона існувала у IV–V століттях. Дунай відігравав роль важливого транспортного коридору. Його гирла дозволяли контролювати торгівлю й пересування військ. Хто володів цими землями, мав доступ до водних шляхів, рибних ресурсів і родючих полів. Це зробило регіон стратегічно важливим.
У середньовіччі місцевість переходила під вплив різних держав. У IX–X століттях тут відчувався зв’язок із Київською Руссю. Потім панували Галицьке й Галицько-Волинське князівства. Наприкінці XIV століття цю землю згадують у зв’язку з Молдавським князівством. У XV столітті почалася активна османська експансія. Саме тоді територія набула важливого військового значення. Почала виникати укріплена османська поселена, що згодом стала Ізмаїлом.
Як Ізмаїл отримав свою назву
Назва міста пов’язана з османським періодом і має кілька нюансів. Дослідники Андрій Красножон і Мехмет Тютюнджі вказують на документ від 14 листопада 1589 року. Документ описує надання земель у пониззі Дунаю урядовцю Мехмеду Хабіші-азі. Тут ішлося про впорядкування переправи в місцевості Ісмаїл-Гедічі. Також згадували заснування пристані й поселення поруч.
«Особливу увагу приділено дослідженню та оприлюдненню перших султанських указів, які супроводжували процес становлення «міста Мехмеда» – Мехмедабада (такою була початкова назва Ізмаїла) на честь засновника міста – одного з впливових діячів Османської імперії другої половини XVI ст. Мехмеда-ага Хабеши», – пишуть у монографії «Місто Ізмаїл та його фортифікація (за матеріалами XVІ-XІXcт.)».
Спочатку поселення називали Мехмедабадом. Проте ця назва не прижилася. Ізмаїл став поширеним варіантом. Офіційною датою заснування вважають 1590 рік. Тоді почали будувати портову та міську інфраструктуру. План передбачав не лише житло. В проєкті фігурували:
- пристань;
- укріплення;
- мечеть;
- лазня;
- караван-сарай;
- торговельні приміщення.
Такий набір споруд свідчив про намір створити важливий пункт на торгівельному шляху. Купці мали де ремонтувати судна, зберігати товари й продовжувати шлях.
Козацькі походи та османська фортеця
Розташування на Дунаї зробило Ізмаїл привабливим для торгівлі, але й вразливим до нападів. Наприкінці XVI століття козаки неодноразово атакували поселення. У 1594–1595 роках загони запорозьких козаків під проводом Северина Наливайка діяли в цьому регіоні. Найбільш відомим став морський похід у 1609 році козаків Петра Сагайдачного, які здобули Ізмаїл, Кілію і Білгород.
Козацькі чайки дозволяли швидко переміщуватися річкою. Вони давали змогу наносити несподівані удари й швидко відходити. Османська влада відповідала зміцненням фортеці. Ізмаїл став ключовим пунктом у системі укріплень на нижньому Дунаї. У XVIII столітті фортеця відігравала значну роль під час російсько-турецьких воєн. Контроль над нею дозволяв впливати на хід військових кампаній у регіоні.
Після Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року фортецю повернули Османській імперії. Вирішальна атака проти неї відбулася 11 грудня 1790 року. Російські війська під командуванням Олександра Суворова взяли Ізмаїл. Операція увійшла до найвідоміших сторінок міської військової історії. За Ясським миром 1791 року фортецю знову повернули османам. Росія зайняла Ізмаїл втретє у 1809 році. Після Бухарестського миру 1812 року місто відійшло до Російської імперії.
Бессарабія та зміни державних кордонів
26 жовтня 1812 року Ізмаїл офіційно отримав статус міста. Проте деякий час він мав іншу назву — Тучков. Назву Ізмаїл відновили в 1856 році після Паризького мирного договору. Тоді місто й околиці відійшли до Молдовського князівства під османським протекторатом.
Наслідки війни змінили вигляд міста. Фортецю роззброїли й частково зруйнували. Міжнародні домовленості обмежували військову присутність у регіоні. Фортифікаційний центр втратив колишню роль твердині. Водночас портова торгівля й ремесла залишалися важливими для економіки.
Після російсько-турецької війни 1877–1878 років південь Бессарабії знову опинився в складі Російської імперії. Ізмаїл став повітовим центром Бессарабської губернії. Розвиток міста дедалі більше визначали адміністративні функції та торгівля на Дунаї. Річковий порт з’єднував місто з дунайськими центрами і ширшими маршрутами.
У 1918 році Ізмаїл опинився під румунською юрисдикцією. У міжвоєнний період він був адміністративним центром жудця. Річкові сполучення залишалися важливими. Місто зв’язували з Галацом, Вилковим і регіональними авіалініями.
Улітку 1940 року радянські війська зайняли Бессарабію, і Ізмаїл увійшов до складу Української РСР. Спочатку область називали Аккерманською, пізніше — Ізмаїльською. У 1941 році місто знову опинилося під румунською адміністрацією. У серпні 1944 року радянські війська повернули контроль під час Кишинівсько-Ізмаїльської наступальної операції. Ізмаїл зберігав статус обласного центру до 15 лютого 1954 року. Тоді Ізмаїльську область об’єднали з Одеською. Після цього місто стало районним центром. Після проголошення незалежності України 1991 року Ізмаїл продовжив розвиватися в межах держави.
Липовани, старообрядці та релігійне різноманіття міста
Ізмаїл відображає багатонаціональну історію Буджака і дунайської дельти. У різний час сюди приходили:
- українці;
- молдовани;
- болгари;
- греки;
- євреї;
- представники інших спільнот.
Частина переселенців приїжджала через війни й політичні зміни. Інші шукали можливостей для торгівлі, землеробства або рибальства.
Особливе місце посідають липовани — старообрядницькі громади. Вони тікали від релігійних переслідувань у Російській державі. Багато хто знайшов прихисток у важкодоступних плавнях дельти Дунаю. Згодом їхні громади сформувалися в населених пунктах регіону, зокрема у Вилковому.
У самому Ізмаїлі релігійне різноманіття відображає храм Єдиновірства. 2 жовтня 1896 року освятили нову дерев’яну церкву на кам’яному фундаменті. Через п’ять днів храм згорів унаслідок підпалу. Навесні 1897 року розпочали будівництво нового храму за проєктом губернського архітектора Григорія Лозинського. 16 листопада того ж року його освятили.
Подальша доля храму показує вплив радянської політики на релігійне життя. У 1961 році церкву закрили. Приміщення передали школі № 5. Частину пов’язаних із храмом історичних свідчень втрачено. Зокрема, могилу першого настоятеля Єлезвоя перенесли на міське кладовище, яке згодом також зникло.
Ізмаїл після повномасштабного вторгнення
Сьогодні роль міста визначає порт. Ізмаїльський морський торговельний порт розташований на Кілійському гирлі Дунаю. Він є важливою ланкою транспортних маршрутів. Порт з’єднує Україну з країнами Центральної Європи й, через річкову систему, з Чорним морем. Звідси перевозять зерно, металопродукцію, промислові вантажі та інші товари.
Портова інфраструктура розвивалася десятиліттями. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році її значення зросло. Через обмеження низки морських маршрутів дунайські порти стали важливими для експорту агропродукції. Підприємства регіону адаптували роботу до воєнних умов. Вони збільшили завантаження терміналів, складів і транспортної інфраструктури.
Водночас порт став об’єктом російських атак. У ніч проти 2 серпня 2023 року ударні безпілотники пошкодили в Ізмаїльському районі елеватор. Також постраждали зернові ангари, резервуари термінала, виробничі й адміністративні приміщення. Інші атаки вражали портові об’єкти, складські потужності і будівлі, пов’язані з річковими перевезеннями.
Сучасний Ізмаїл — адміністративний центр півдня Одеської області. Це прикордонне місто, портовий вузол і місце з багатою історичною спадщиною. Вулиці лишаються чистими й охайними. Містяни прогулюються проспектами і набережною Дунаю. У 2022 році Ізмаїл увійшов до списку п’ятдесяти міст конкурсу «Місто України. Національний вибір – 2022». Тоді Ізмаїл посів місце в топ-10, поряд із Харковом, Луцьком, Херсоном, Миколаєвом, Краматорськом, Запоріжжям, Маріуполем і Дніпром.
Створено за матеріалами: 048.ua
