Ізраїль продовжує свої військові дії, щоб перешкодити Ірану в розробці ядерної програми, а Іран у відповідь завдає ударів по Тель-Авіву. Далі у статті ви дізнаєтеся, які досягнення здобули ізраїльці та чому роль США має критичне значення для розвитку конфлікту – читайте в статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Основні питання:
- Чи вдалося Ізраїлю зупинити іранську ядерну програму?
- Чи втрутяться США у війну на стороні Ізраїлю?
- Чи може конфлікт перетворитися на затяжну війну?
Як зазначило ізраїльське керівництво на початку ескалації, “ця війна не триватиме один день”. І справді, щоденні атаки з боку Ізраїлю на іранські об’єкти та ракетні удари у відповідь продовжуються, хоча їхня інтенсивність поступово знижується. Подальший розвиток конфлікту в значній мірі залежить від ключового світового гравця – Сполучених Штатів, а саме – від особистості Дональда Трампа.
Трамп, як завжди, коментує ситуацію досить неоднозначно. Проте його риторика з часом стає все більш агресивною.
Удари по ядерним об’єктам та їх обмеження
За результами кількаденних авіаударів, Ізраїль знищив практично усіх вищих військових керівників Ірану, значну частину його системи ППО та ракетної програми, разом з частиною економічної бази. Однак ядерні об’єкти, які дають Ірану можливість в перспективі здобути ядерну зброю, частково залишилися непошкодженими.
Головний урановий центр в Ірані – ядерний об’єкт у Натанзі, зазнав лише часткових пошкоджень. Наземна частина пілотного заводу, де відбувалося збагачення урану до 60%, згідно з даними МАГАТЕ, була знищена. Також постраждала основна будівля електропостачання, аварійні та резервні генератори, що могло призвести до пошкодження центрифуг у підземній частині комплексу через перебої електропостачання, хоча прямі атаки на підземний зал не підтверджуються.
Постраждав і ядерний комплекс в Ісфахані, що охоплює кілька об’єктів, включно з заводом з конверсії урану та виробництва паливних плит. За даними МАГАТЕ, ізраїльські удари завдали шкоди чотирьом “критичним будівлям” в Ісфахані, включно із обома заводами.
Однак підземний ядерний об’єкт у Фордо як і раніше залишається цілим. Він захований на десятки метрів під землею, тому недосяжний для звичайних атак. На цьому комплексі розміщені передові центрифуги для збагачення урану до високого ступеня чистоти.
Більше того, ще до ізраїльських атак Іран уже мав у запасі 409 кілограмів високозбагаченого урану. Ця кількість може бути оперативно перетворена на матеріал для приблизно десяти ядерних боєголовок. Де зараз перебуває цей уран – невідомо, як зазначила РБК-Україна науковий співробітник Інституту досліджень миру та політики безпеки Гамбурзького університету Валерія Гергієва.
“Іран може продовжувати збагачувати уран у Фордо. Також, якщо цей уран вже збагачений до 60%, Іран може підняти чистоту до 90% та створити бомбу. Тому стверджувати, що Ізраїль пошкодив ядерну програму Ірану настільки, що він не зможе виробити бомбу – не зовсім точно,” – підкреслила Гергієва.
За її оцінками, ядерну програму Ірану вдалося загальмувати на півроку-рік, але не знищити повністю. Більше того, Ізраїль сам не зможе ліквідувати цю програму.
Різні позиції в США щодо конфлікту
Підземний ядерний комплекс Фордо є однією з найскладніших цілей для Ізраїлю. Немає чітких даних про його систему захисту, але більшість аналітиків вважають, що над об’єктом міститься 60-80 метрів скельного матеріалу. Як зазначає The New York Times, єдина бомба, що може завдати шкоди Фордо – GBU-57 (MOP) – знаходиться лише на озброєнні США. Її можуть використати тільки американські бомбардувальники B-2, отже, знищення ядерної програми Ірану залежить від Америки.
У той же час Вашингтон поки не демонструє готовності включитися у конфлікт на боці Ізраїлю. 13 червня, в перший день ескалації, держсекретар США Марко Рубіо зазначив, що США не беруть участі в ударах по Ірану, а головним пріоритетом є захист американських сил у регіоні.
Ультраортодоксальні євреї на місці іранського удару в східному Тель-Авіві (фото: Getty Images)
Президент США Дональд Трамп зробив кілька загрозливих заяв на адресу Ірану, але традиційно досить нечітких. 15 червня він закликав Ізраїль і Іран до укладення мирної угоди. Раніше в інтерв’ю ABC News Трамп зазначив, що Вашингтон може втрутитися у врегулювання конфлікту. А вже через день він написав, що “Іран мав би підписати угоду”, яку Трамп “сказав їм підписати”.
Іноді може здаватися, що президент США не зовсім в курсі планів Ізраїлю. Наприклад, 17 червня Трамп заявив, що очікує, що наступні 48 годин покажуть, чи має Ізраїль намір уповільнити або прискорити атаки на Іран. “Скоро дізнаєтеся. Поки що ніхто не сповільнився”, – сказав він на борті президентського літака.
Ці висловлювання відображають відсутність єдності в Білому домі стосовно цієї ситуації, зазначив YouTube-каналу РБК-Україна колишній посол України в Росії Аркадій Міл-Ман. Частина оточення Трампа дотримується ізоляціоністських поглядів і не хоче втягуватися у нові конфлікти. Інша група – традиційні республіканці – підтримує більш “яструбину” позицію, хоча їхній вплив на президента зменшується. Серед них є і невелика група, яка відстоює збалансований підхід.
“На даний момент немає чітких ознак того, що Трамп прийняв будь-яку певну позицію і планує вирішувати це питання. Це насторожує ізраїльське керівництво, оскільки була сподівання на активну участь американців, – наголосив Міл-Ман, – якщо цього не станеться, то Ізраїль опиниться у серйозній ситуації, і буде потрібно завдати такого удару, що навіть якщо залишиться об’єкт Фордо, він не зможе створити ядерну бомбу.
Іран, в свою чергу, намагається уникнути провокацій США та стримує атаки на американські бази на Близькому Сході, хоча раніше такі погрози робилися.
Ще одним маркером, який свідчить про те, що США не планують вплутуватись у конфлікт проти Ірану, є те, що бомбардувальники B-2, здатні нести бомби для підземних об’єктів, наразі знаходяться в США на авіабазі Вітмен. Останні відомості про пересування B-2 стосуються розгортання шести літаків на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані наприкінці березня. Тоді Іран приводив свої збройні сили в бойову готовність.
Як повідомляє Jerusalem Post, Трамп готує для Ірану нові умови, які американські та європейські фахівці називають “пропозицією останнього шансу”. Це рішення може бути навіть вигіднішим, ніж попередня угода, представлена іранській стороні перед ударами Ізраїлю, але, як і раніше, ґрунтується на принципі нульового збагачення урану, навіть для цивільних цілей.
Затягування конфлікту
За словами Валерії Гергієвої, Іран намагається зберегти все можливе від ізраїльських атак, одночасно “зберігаючи обличчя” намагаючись відповісти своїми ударами. Але якщо раніше в Тегерані лише погрожували створенням ядерної зброї, то тепер ці погрози можуть втілитися в реальність. Одна з ознак цього – Іран розпочав процедуру виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
“У разі продовження вогневого спокою та дипломатичних зусиль, Іран може погодитися, але їхньою довгостроковою метою залишиться створення ядерної зброї як засобу стримування проти Ізраїлю,” – зазначила вона.
У таких умовах для Ізраїлю було б доцільно залучити США до широкомасштабних атак проти Ірану. Проте якщо цього не станеться – що наразі виглядає як найбільш ймовірний сценарій – Ізраїлю загрожує затяжна та пряма війна з Іраном.
Військові події у конфлікті змінюються щоденно, оскільки Ізраїль та Іран завдають ударів один по одному. Але не менш важливими є інші фактори – економічна стабільність, інформаційна війна та зрештою, єдність суспільства.
В Ізраїлі та Ірані ці дотичні фактори мають різний акцент. Узаємні атаки, звісно, завдають удару по економіці. Проте, для Ірану втрати зараз є значно більшими. Водночас на ціле ще не було ударів по об’єктах, які забезпечують експорт іранської нафти – головного джерела доходів країни. Втім, до будь-якого моменту, Ізраїль може це змінити.
Для Ізраїлю надважливо, щоб частини зберігалися стабільні економічні зв’язки з країнами Європи – саме на них, а не на США, припадає велика частка ізраїльського експорту.
Це безпосередньо залежить від сприйняття ізраїльських дій щодо Ірану.
Які наслідки можуть бути, показали події травня цього року – міністри закордонних справ ЄС, за ініціативою Нідерландів, підтримали перегляд Угоди про асоціацію ЄС-Ізраїль через порушення Ізраїлем статті 2, яка вимагає поваги до прав людини. Це рішення підтримали 17 з 27 країн-членів ЄС. Хоча такі рішення у ЄС потребують одностайності, окремі країни все ще можуть завдати економічної шкоди Ізраїлю.
Ліквідація наслідків ізраїльського удару, центр Тегерана (фото: Getty Images)
На даний момент в Європі особливо не критикують дії Ізраїлю. Канцлер Фрідріх Мерц підтримав право Єрусалима на самооборону, наголосивши, що “Ізраїль в Ірані виконує брудну роботу для всіх нас”. Президент Франції Емманюель Макрон запевнив, що у разі “нападу Ірану на Ізраїль, Франція підтримуватиме захист Ізраїлю”, але виключив “наступальні” операції. Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні після консультацій із ізраїльськими та іранськими представниками закликав обидві сторони повернутися до переговорів, підкресливши, що подальша ескалація може стати “вкрай небезпечною” для регіону.
У той же час, саме європейські країни раніше були головними критиками дій Ізраїлю в Секторі Газа проти ХАМАС. Крім того, у Євросоюзі та США відбувалися масові антиізраїльські протести лівих угрупувань та арабських діаспор.
Поки що немає подібних протестів у контексті Ірану. Частково це пов’язано з негативним іміджем Ірану, але також завдяки обережним діям Ізраїлю щодо того, щоб не завдавати шкоди цивільним об’єктам чи інфраструктурі експорту нафти. Якщо ж почнуться атаки на те, що стосується життя звичайних іранців, Ізраїль може програти інформаційну війну, як це відбувалося у справі Сектора Газа.
Ще один важливий аспект протистояння полягає в суспільних настроях. В Ізраїлі дії уряду, принаймні наразі, здебільшого підтримуються населенням. Опитування, проведене Єврейським університетом на замовлення Jerusalem Post від 17 червня, показує, що 83% євреїв-ізраїльтян підтримують військові дії проти Ірану, 46% підтримують ідею удару по ядерних об’єктах Ірану навіть без американської підтримки.
Ситуація в Ірані дещо відрізняється. Останні опитування щодо ударів Ізраїлю не проводилися, але соціологічні дослідження стабільно засвідчують, що 30-40% населення незадоволені чинним режимом. Зрештою, саме ця частина голосувала за ліберального (з іранської точки зору) президента Масуда Пезешкіяна на останніх виборах.
Після початку атак, прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху звернувся безпосередньо до цієї частини іранського населення з закликом протистояти режиму, але є ймовірність, що може статися протилежне – іранці об’єднаються навколо своїх лідерів проти зовнішнього ворога.
В будь-якому випадку, конфлікт між Ізраїлем та Іраном лише починає розгортатися. У найгіршому сценарії він може призвести до тривалої дестабілізації всього Близького Сходу. Водночас Ізраїль може зіштовхнутися з новою проблемою – йому може не залишитися цілей для удару, адже всі ключові об’єкти можуть бути знищені або зазнати настільки серйозних пошкоджень, що будуть непридатними для використання. Довготривала війна – це явно поганий сценарій для невеликої країни, оскільки її ресурси не безмежні.
.
